Основними естетичними категоріями є прекрасне й потворне, гармонія і міра, піднесене й низьке, трагічне і комічне, які у процесі історичного розвитку можуть змінюватися. Категорії естетики взаємопов’язані і взаємопронизують одна одну. Але кожна з них має свій специфічний зміст. Як правило категорія "прекрасне” дається нам через більш вузькі поняття. Наприклад, "краса”, "піднесене”. Краса – більш буденне поняття, прекрасне – категорія межової досконалості й гармонії, що майже зливається з ідеальними уявленнями. Краса ніби заземлена, хоча вона постає, як духовна якість, прекрасне піднесено в духовну височінь – майже до божественного стану і статусу. Прекрасне – категорія естетики, що характеризує явища з точки зору досконалості, як такі, що мають вищу естетичну цінність. В прекрасному, з одного боку, фіксуються найбільш загальні реальні якості предметів і явищ дійсності, а з іншого, – виражаються відношення до них людини. Важливо відмітити, що зовнішню красу можна розглядати окремо, тільки враховуючи її відносну самостійність. Вона не може бути абсолютною цінністю без зв’язку з внутрішньою красою. Тому узгодженість частин, ритм, симетрія прекрасні тільки в тому випадку, коли вони відображають благородну ідею. Красивим є те, що виражає величність цілей, духовне багатство, моральну чистоту. В органічній єдності зовнішньої і внутрішньої краси пріоритет належить внутрішній красі. Краса службової діяльності, зокрема юридичної, є одним із важливих факторів підвищення її ефективності. Вона створює привабливість праці, зацікавленість роботою, формує потяг до праці, що переходить у внутрішню потребу стверджувати в житті добро, гуманізм, справедливість, законність.
Проблема прекрасного здавна цікавить мислителів, про що свідчить величезна кількість суджень і розмірковувань. Уявлення про прекрасне різняться в різні періоди розвитку людства. Прикладом цього може слугувати уявлення про жіночу красу. Звернімося за ілюстративним матеріалом до творів мистецтва, в яких найповніше втілені ідеали жіночої краси, адже мистецтво намагається втілити образ прекрасної людини, яка б увібрала в себе найкращі риси свого часу. Античне мистецтво визнає красивим натреноване фізичними вправами тіло, яке гармонійне за своєю будовою і позбавлене будь-яких фізичних вад. Окрім того, греки вважали, що людська краса є даром богів, боги можуть наділяти красою своїх улюбленців. Загальновизнаним ідеалом жінки-красуні в Греції був образ Єлени Прекрасної, дочки Леди і Зевса, через яку розпочалася Троянська війна: Середньовіччя пропонує нам зовсім інший ідеал жіночої краси. Красивою може бути лише знатна дама, яка має худе тіло, запалі від недоїдання щоки, бліду шкіру, до якої ніколи не доторкається сонячне проміння – засмага є ознакою простолюдинки, - у неї обов’язково біляве волосся і сині очі. В цілому таке уявлення про жіночу красу відповідало загальній світоглядній настанові Середньовіччя - найголовніше – це душа, проблема душевного ння, постійна напруга в бік потойбічного життя за рахунок умертвіння плоті та приниження ролі тіла в житті людини. Відродження тільки в завершальний стадії вустами У.Шекспір утвердить ідеал красивої жінки як земної істоти. В живописі з’являється образ жінки-мадонни, - образ одухотвореної і піднесеної жіночої краси, який часто овіяний трагізмом, такі жінки на полотнах Рафаеля, Леонардо да Вінчі.
ответ: Хлопці хотіли слави, але бій биків для них закінчилася, як ми пам’ятаємо, безславно. Безславно закінчилась і історія з будівництвом метро. Та й підводний човен зі старої плоскодонки залишився лише мрією.
Мабуть, хлопчики не зовсім розуміли, які вчинки по-справжньому уславлюють людину. Саме мудрі і добрі вчинки можуть уславити людину.
А ось коли хлопці врятування песика, вкинуте якоюсь жорстокою людиною у колодязь, це можна вважати добрим вчинком, за який слід подякувати Яві і Павлуші.
Але не все було гладко у двух хлопців. Коли вони прийняли рішення організувати сільський театр у Васюківці, розподілили театральни ролі між учнями: Павло — Топчинський; Ява — Бобчинський. Але їх очикував "провал" інсценізації п’єси через незнання акторських слів Павлом і Явою, та страждання та сором хлопців, які втекли зі сцени театру.
Та настане час, коли треба було рятувати людей від стихійного лиха. Річка, що вийшла з берегів, затоплювала село. І ось тоді Ява прийняв мудре рішення – він покличе на до військових, які стояли табором за селом. Він врятує людей, хоч для цього потрібно буде виявити неабияку мужність і силу волі. Це був вчинок не заради слави. Це був просто добрий вчинок доброї людини.
Ось тоді Павлуша врятував свого друга від загибелі. «Як добре жити на світі, коли тебе врятував од смерті твій друг!» – думав Ява. Лише справжній друг відчує, що його друг потрапив у біду, і кинеться на до ризикуючи власним життям.
Ось чому головною думкою та ідея твору "Тореадори з Васюківки" є дружба - це велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди до в скрутній ситуації, а кожна розпочата справа повинна мати організаційний початок і вичерпне логічне закінчення.
Як правило категорія "прекрасне” дається нам через більш вузькі поняття. Наприклад, "краса”, "піднесене”.
Краса – більш буденне поняття, прекрасне – категорія межової досконалості й гармонії, що майже зливається з ідеальними уявленнями. Краса ніби заземлена, хоча вона постає, як духовна якість, прекрасне піднесено в духовну височінь – майже до божественного стану і статусу.
Прекрасне – категорія естетики, що характеризує явища з точки зору досконалості, як такі, що мають вищу естетичну цінність. В прекрасному, з одного боку, фіксуються найбільш загальні реальні якості предметів і явищ дійсності, а з іншого, – виражаються відношення до них людини.
Важливо відмітити, що зовнішню красу можна розглядати окремо, тільки враховуючи її відносну самостійність. Вона не може бути абсолютною цінністю без зв’язку з внутрішньою красою. Тому узгодженість частин, ритм, симетрія прекрасні тільки в тому випадку, коли вони відображають благородну ідею. Красивим є те, що виражає величність цілей, духовне багатство, моральну чистоту. В органічній єдності зовнішньої і внутрішньої краси пріоритет належить внутрішній красі.
Краса службової діяльності, зокрема юридичної, є одним із важливих факторів підвищення її ефективності. Вона створює привабливість праці, зацікавленість роботою, формує потяг до праці, що переходить у внутрішню потребу стверджувати в житті добро, гуманізм, справедливість, законність.
Проблема прекрасного здавна цікавить мислителів, про що свідчить величезна кількість суджень і розмірковувань. Уявлення про прекрасне різняться в різні періоди розвитку людства. Прикладом цього може слугувати уявлення про жіночу красу. Звернімося за ілюстративним матеріалом до творів мистецтва, в яких найповніше втілені ідеали жіночої краси, адже мистецтво намагається втілити образ прекрасної людини, яка б увібрала в себе найкращі риси свого часу. Античне мистецтво визнає красивим натреноване фізичними вправами тіло, яке гармонійне за своєю будовою і позбавлене будь-яких фізичних вад. Окрім того, греки вважали, що людська краса є даром богів, боги можуть наділяти красою своїх улюбленців. Загальновизнаним ідеалом жінки-красуні в Греції був образ Єлени Прекрасної, дочки Леди і Зевса, через яку розпочалася Троянська війна:
Середньовіччя пропонує нам зовсім інший ідеал жіночої краси. Красивою може бути лише знатна дама, яка має худе тіло, запалі від недоїдання щоки, бліду шкіру, до якої ніколи не доторкається сонячне проміння – засмага є ознакою простолюдинки, - у неї обов’язково біляве волосся і сині очі. В цілому таке уявлення про жіночу красу відповідало загальній світоглядній настанові Середньовіччя - найголовніше – це душа, проблема душевного ння, постійна напруга в бік потойбічного життя за рахунок умертвіння плоті та приниження ролі тіла в житті людини.
Відродження тільки в завершальний стадії вустами У.Шекспір утвердить ідеал красивої жінки як земної істоти. В живописі з’являється образ жінки-мадонни, - образ одухотвореної і піднесеної жіночої краси, який часто овіяний трагізмом, такі жінки на полотнах Рафаеля, Леонардо да Вінчі.
ответ: Хлопці хотіли слави, але бій биків для них закінчилася, як ми пам’ятаємо, безславно. Безславно закінчилась і історія з будівництвом метро. Та й підводний човен зі старої плоскодонки залишився лише мрією.
Мабуть, хлопчики не зовсім розуміли, які вчинки по-справжньому уславлюють людину. Саме мудрі і добрі вчинки можуть уславити людину.
А ось коли хлопці врятування песика, вкинуте якоюсь жорстокою людиною у колодязь, це можна вважати добрим вчинком, за який слід подякувати Яві і Павлуші.
Але не все було гладко у двух хлопців. Коли вони прийняли рішення організувати сільський театр у Васюківці, розподілили театральни ролі між учнями: Павло — Топчинський; Ява — Бобчинський. Але їх очикував "провал" інсценізації п’єси через незнання акторських слів Павлом і Явою, та страждання та сором хлопців, які втекли зі сцени театру.
Та настане час, коли треба було рятувати людей від стихійного лиха. Річка, що вийшла з берегів, затоплювала село. І ось тоді Ява прийняв мудре рішення – він покличе на до військових, які стояли табором за селом. Він врятує людей, хоч для цього потрібно буде виявити неабияку мужність і силу волі. Це був вчинок не заради слави. Це був просто добрий вчинок доброї людини.
Ось тоді Павлуша врятував свого друга від загибелі. «Як добре жити на світі, коли тебе врятував од смерті твій друг!» – думав Ява. Лише справжній друг відчує, що його друг потрапив у біду, і кинеться на до ризикуючи власним життям.
Ось чому головною думкою та ідея твору "Тореадори з Васюківки" є дружба - це велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди до в скрутній ситуації, а кожна розпочата справа повинна мати організаційний початок і вичерпне логічне закінчення.