1. Який із літописів не належить до козацьких?
А. «Літопис Самовидця» Б. «Початковий літопис»
В. «Літопис Самійла Величка» «Літопис Григорія Граб`янки
2. Укажіть історичну подію, яка посідає центральне місце в козацьких літописах:
А. Національно-визвольна війна 1648-1654 років
Б. Чорноморські походи запорозького козацтва
В. Переяславська рада 1654 року
Г. «Чорна рада» в Ніжині
3. Хто увів у науковий обіг поняття «козацькі літописи»:
А. Самовидець Б. Самійло Величко
В. Григорій Граб`янка Г. Феофан Прокопович
4. Іван Величковський – український поет епохи:
А. бароко Б. реалізму В. класицизму Г. романтизму
5. Автором «курйозних віршів» був:
А. Лазар Баранович Б. Касіян Сакович
В. Памво Беринда Г. Іван Величковський
6. Григорій Сковорода написав збірку байок:
А «Байки Київські» Б. «Байки Житомирські»
В. «Байки Чернігівські» Г. «Байки Харківські»
7. З яким музичним інструментом не розлучався Григорій Сковорода під час своїх мандрів?
А Із сопілкою Б. Із бандурою В. Зі скрипкою Г. Із лірою
8. Засновником українського друкарства був:
А. Іван Федоров Б. Ф. Скорина В. С. Драпан Г. Ш. Фіоль
9. Яким методом користується Сковорода у своїй творчості?
А. Реалістичним Б. Романтичним В. Готичним Г. Полемічним
10. Ідея «сродної праці» звучить в афоризмі Г. Сковороди:
А. «Не змагай до того, що не дано від природи»
Б. «Бери вершину - і матимеш середину»
В. «Визначай смак не по шкарлупі, а по ядру»
Г. «Тінь яблуні не заважає»
11. Бароко – це …
12. Акровірш – це…
13. Розкрийте зміст поезії Г. Сковороди «Всякому місту звичай і права»

«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі... ». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобкаЛюблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...»«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».Мар’яна —> Михайлику: «І вчися...та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»

  У нашому будинку є підвал. Колись там моя мати ставила мішки з картоплею, але зараз вона ставить їх на балконі, а підвал віддали мені. Там я влаштував майстерню. Саме посередині майстерні стоять укріплені лещата. Біля стін — стелаж для інструментів, який я сам зробив, а також лавка та велике крісло. Це крісло подарував мені батько. Він у мене директор театру. Він казав, що це крісло списане, але на ньому ще можна сидіти, якщо прибити якийсь дрючок замість ніжки. Я так і зробив. - Недавно я зробив дві драбини. Одна стоїть у моїй кімнаті біля шафи, а друга й досі знаходиться в моїй майстерні. 

Іноді до мене заходять друзі. Ми йдемо в мою майстерню та починаємо майструвати. У цей час моя майстерня має такий вигляд, що це занадто важко описати. 

На Новий рік ми зробили саморобні іграшки для шкільної млинки. Учителям та учням вони дуже подобаються.