1)З якими веселими нісенітницями стикається Аліса в Країні Див? Які уселені уявлення героїні руйнують ці нісенітниці?

2)Завдяки чому Мумі-тролю та його друзям вдається долати труднощі й небезпеки ?
Обгрунтуйте відповідь прикладами з прочитаних уривків твору.

На узліссі, біля рову, де дідусь мій пас корову, кучеряве, як вільце, зеленіло деревце. І зайчатко, і лисичка називали його — дичка, і колись давно-давно липам скаржилось воно:— Чом я дике? Я не дике! Скоро виросту велике. Нині зовсім невеличке п’ю водичку од кринички, що прозора наче скло… Із зернятка я зросло. Ось довкола ліс буя… Може, кленом стану я, може, дубом в лісі скраю, ще не відаю, не знаю…Тут при нім зайчатко стало, подивилося й сказало:— Ти із яблука, що впало. До землі вчепилось ти, щоб під дощиком рости. Через років сім чи вісім станеш яблунею в лісі!Засміялись лопухи:— Хі-хі-хі! Хи-хи-хи! З неї яблуні не буде, бо затопчуть її люди. Якщо й вродить якийсь плід, то заглушить його глід!Але йшов узліссям дід. З корячка води напився і на дичку задивився: «Непомітна, невеличка, але яблунька, хоч дичка. В бур’янах густих вона, але в корені міцна…»Вирвав дід скрізь лопухи і сказав:— Роздивляйсь зелені сни, а пізніше, восени, я візьму тебе в мій сад, де порічки й виноград, де квітує все зелене,— станеш щепою у мене!І коли зжовтів весь ліс, деревце дідусь приніс до господи й посадив і довкіл обгородив, щоб не сміли зайченята взимку яблуньку чухрати. А на весну залюбки прищепив дідусь бруньки з яблунь тих, що вже великі, що культурні, а не дикі… Й деревце розвеселилось, шовком-цвітом рясно вкрилось. І зросла, як дід хотів, яблуня семи сортів. Дозрівали на осонні білі яблука й червоні.От і казка невеличка вам про яблуню, про Дичку.

Тема: зображення суму, туги козака за рідним краєм, батьком, ненькою старою, молодою дівчиною під час перебування далеко на морі.
Головна думка (ідея): життя на чужині часто буває сповненим тяжких випробувань і страждань.
Поетичні образи: море, доля, думка, батько, ненька, молода дівчина, чужина, горе, журавлі, шляхи биті, терни.
Художні особливості поезії:
епітети: синє море, серце козацьке;
метафори: грає море, грає серце, думка говорить, спіткалося горе;
риторичні запитання: Куди ти йдеш, не спитавшись?, На кого покинув?;
окличне речення: Тяжко з ними жити!;фразеологізми: піти світ за очі; биті шляхи.