1. За жанром твір «Шпага Славка Беркути»…
2. Високий хлопчина в хутряній шапці, який ішов пити вино, це…
3. Школярі разом з учителем замість уроку пішли…
4. Обтріпане пальтечко та колючий погляд були в…
5. Сестру Стефка звали…
6. Хобі Юлька було…
7. Прізвище Лілі…
8. Тренером Славка Беркути був…
9. Юлько приготував у подарунок Лілі після вистави…
10. Поєдинок Юлька й Славка закінчився…
11. Юлько недолюблював батька за те, що той…
12. «Два на два - чотири- це істина для всіх», « Два по два – пять – складніше», -думає…
13. Дізнавшись про суд над Славком, 7Б утік з …
14. У дитинстві Славко скидався на…
15. Звістка про суд зявилася в…
16. Андрій Степанович ставився до Славка…
17. Лілі захоплювалася…
18. Як реагував Славко на звинувачення суду…
19. Спелеологією,крім Юлька, займався…
20. Коли Юлько загубив шапку, то Славко…
21. Славко хотів бути схожим на…
22. Заступитися за Славка вирішив(ла)…
23. На суді на захист Славка став…
24. У яку пору року відбувалися події твору?
«Знання та праця», був головним редактором журналу «Барвінок», потім —
Директором видавництва «Молодь».
А. Давидов створив для дітей багато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя природи. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла
1967р., далі — «Сонячні вершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збірка повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку — премію Лесі Українки.
Твори А. Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне й минуле.
Цікаве оповідання «Вдячність» із циклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота гає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось приїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога.
Оповідання це близьке до казки, які теж пише А. Давидов. Краща з них — про
Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить
Природу.