1.Заповніть паспорт. Паспорт оповідання В.Дрозда «Білий кінь Шептало»Тема, Ідея, Жанр, Проблематика, Персонажі, Композиція, Експозиція:, Зав’язка:, Кульмінація:, Розв’язка:. 2.За поданими питаннями доберіть ключові слова дохарактеристики коня Шептала.-Чому коня звати Шептало? Де він живе, у яких умовах?-Ким були його предки?-Чим Шептало відрізняється від інших коней? Тільки кольором?-Чим особливий цей кінь? Про що він мріє? -Чому Шептала так приваблює циркова арена? Про яку рису конятут можна говорити? -Яку роботу оводиться виконувати коневі? Чи співвідноситьсявона з його мріями?-Що найбільше пригнічує Шептала? Що він не любить робити? Якце суперечить його мріям?- З якими почуттями Шептало згадує власне дитинство? -Як Шептало ставиться до інших коней? А вони до нього?-Чому коні його не люблять?
3.Мініроздум «Чи можна коня Шептала вважати білою вороною. Чиміг би він стати вожаком табуна, протистояти натовпу?»Аргументи «Так»Аргументи «Ні»БЛОК КОНТРОЛЮ1.Лаконічною фразою продовжте речення: «Читайте оповідання «Білий кінь Шептало» – і Ви не єте, бо... це оповідання про...що? знайомить нас ... з ким? спонукає нас ...до чого? навчає нас ... чого? переконує в тому, що її автор – непересічна творча особистість, бо ...
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!
У повісті показано також часом не стосунки з батьками. У підлітковому віці настає момент, коли батьки вже не є безперечним авторитетом. Добре, коли дорослі виявлять мудрість і побачать у своїх дітях друзів. А це важливо дорослим у такий час не фальшивити, не лицемірити, узгоджувати свої слова і вчинки.
Є на превеликий жаль сім’ї, в яких діти відчувають себе некомфортно, а в душі у них нелюдський біль. Такою була родина Стефка Вуса. Як бути дітям, яким хочеться, щоб їх не помічали власні батьки?
Кожна людина має свою родину. І навіть якщо рідна людина лише одна, саме вона може до тобі словом, ділом або своєю присутністю. Ще від самого народження нас оточують по-справжньому рідні та щирі люди. Вони дарують нам своє тепло, любов та турботу. Пам`ятайте, що родина – це найголовніше, її треба берегти, щоб тепле родинне вогнище не згасло і зігрівало вас, щоб завжди у вашому рідному домі панувала радісна, щира й душевна атмосфера, щоб на вас завжди чекали ті, хто готовий до незважаючи на ваші помилки й недоліки.