1. Звідки надійшов лист героєві новели І. Франка «Сошне крило»? lllo в ньому було і які спогади викликало? брази символи в новелі І. Франка «Сойчине крило».
34 роки із 47-ми прожитих Шевченко провів у неволі (24 роки був кріпаком і понад 10 років – на засланні). Ще 13 "вільних" років він перебував під невсипущим наглядом жандармів й лише час від часу приїжджав в Україну. Але як в нестерпних умовах на засланні, так і в більш комфортних у Петербурзі Шевченко ніколи не забував про Батьківщину. Він лаяв панів, лаяв народ. Йому боліло.
Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття – ваші пани, Ясновельможнії гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної Украйни! Що добре ходите в ярмі, Ще лучше, як батьки ходили. Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, А з їх, бувало, й лій топили.
Але попри все він мріяв жити в Україні. У вільній та незалежній. Ніколи Шевченко не прогинався перед царською Росією, не ставав на бік ворога, не зраджував Батьківщину, бо це – непрощенний гріх. Він залишився українцем, хай і жив, здебільшого, на чужині. Пам'ятай, хто ти, повсюди. Будь, як Шевченко!
Михайлик - простий сільський талавновитий хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий - йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Батько Михайлика - лицар-хлібороб. В образі Панаса Демяновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батька працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає і на світі держить його і сімю. Таким чином, першими відкривачами краси життя виступають потомствені хліборби. Мати Михайлика - це образ духовно багатої, красивої, трудящої жінки-селянки. Ганна Іванівна - берегиня родинного добробуту і злагоди. Дід Демян - представник старшого покоління Стельмахів. Бабуся - проста селянська трудівниця. Люба - подружка Михайлика, вонв добра, чуйна, щира. Дядько Себастіян - перший учитель і нставник майбутнього письменника, був голова комбіду. Він другий батько для Михайлика. Дядько Микола - великий житттєлюб. Це - втіленння народного оптимізму. Дотепний жартівник хоч і жив бідно, зате весело.
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.
Але попри все він мріяв жити в Україні. У вільній та незалежній. Ніколи Шевченко не прогинався перед царською Росією, не ставав на бік ворога, не зраджував Батьківщину, бо це – непрощенний гріх. Він залишився українцем, хай і жив, здебільшого, на чужині. Пам'ятай, хто ти, повсюди. Будь, як Шевченко!
Батько Михайлика - лицар-хлібороб. В образі Панаса Демяновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батька працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає і на світі держить його і сімю. Таким чином, першими відкривачами краси життя виступають потомствені хліборби.
Мати Михайлика - це образ духовно багатої, красивої, трудящої жінки-селянки. Ганна Іванівна - берегиня родинного добробуту і злагоди.
Дід Демян - представник старшого покоління Стельмахів.
Бабуся - проста селянська трудівниця.
Люба - подружка Михайлика, вонв добра, чуйна, щира.
Дядько Себастіян - перший учитель і нставник майбутнього письменника, був голова комбіду. Він другий батько для Михайлика.
Дядько Микола - великий житттєлюб. Це - втіленння народного оптимізму. Дотепний жартівник хоч і жив бідно, зате весело.