Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи
Жадоба до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. Цю аксіому доводили і Бальзак, і Мольер, і багато інших майстрів художнього слова. Не лишився осторонь і український драматург Іван Карпенко-Карий. У комедії "Сто тисяч" він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття — моральні принципи. Таких героїв у п'єсі двоє: Герасим Калитка і кум його Савка. Проте, попри спільну в житті мету — здобуття гро
Рік написання – 1825 (коли поет відбував заслання в Михайлівському і не зміг приїхати на традиційну зустріч ліцеїстів).
Жанр – дружнє послання
Тема – спогади про друзів і ліцейське життя.
Ідея: уславлення дружби і вірності.
Основна думка: дружня підтримка допомагає вистояти під час життєвих випробувань.
Композиція. Вірш побудовано як монолог-звернення до друзів. У ньому можна виділити кілька смислових частин: звернення до всіх друзів-ліцеїстів, звернення до найближчих товаришів, хвала Ліцею і царю, роздуми про майбутнє товаришів-ліцеїстів. Формально твір ділиться на октави.
Художні засоби твору “19 жовтня”
Епітети: багряне убрання, поля зів’ялі й голі, тихе сяйво, келія пустинна, осінні негоди, чаша легкопінна, гіркі недуги, щаслива путь, доля мандрівна, доля строга.
Порівняння: він, як душа; свій дар, як час, я тратив без угаву.
Метафори: міцнів під крилом коханих муз.
Риторичні запитання: Але чи й там усі з вас бенкетують? Кого цей рік не дочекались ви? Хто зрадив ще чудову нашу звичку, Кого забрав холодний світ од вас? Хто не прийшов на братню перекличку? Чий голос змовк? Хто передчасно згас?
Риторичні оклики: Пора, пора! Ні наших мук, ні мрій Не вартий світ; розвіємо оману!
Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи
Жадоба до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. Цю аксіому доводили і Бальзак, і Мольер, і багато інших майстрів художнього слова. Не лишився осторонь і український драматург Іван Карпенко-Карий. У комедії "Сто тисяч" він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття — моральні принципи. Таких героїв у п'єсі двоє: Герасим Калитка і кум його Савка. Проте, попри спільну в житті мету — здобуття гро
Автор – Олександр Пушкін
Рік написання – 1825 (коли поет відбував заслання в Михайлівському і не зміг приїхати на традиційну зустріч ліцеїстів).
Жанр – дружнє послання
Тема – спогади про друзів і ліцейське життя.
Ідея: уславлення дружби і вірності.
Основна думка: дружня підтримка допомагає вистояти під час життєвих випробувань.
Композиція. Вірш побудовано як монолог-звернення до друзів. У ньому можна виділити кілька смислових частин: звернення до всіх друзів-ліцеїстів, звернення до найближчих товаришів, хвала Ліцею і царю, роздуми про майбутнє товаришів-ліцеїстів. Формально твір ділиться на октави.
Художні засоби твору “19 жовтня”
Епітети: багряне убрання, поля зів’ялі й голі, тихе сяйво, келія пустинна, осінні негоди, чаша легкопінна, гіркі недуги, щаслива путь, доля мандрівна, доля строга.
Порівняння: він, як душа; свій дар, як час, я тратив без угаву.
Метафори: міцнів під крилом коханих муз.
Риторичні запитання: Але чи й там усі з вас бенкетують? Кого цей рік не дочекались ви? Хто зрадив ще чудову нашу звичку, Кого забрав холодний світ од вас? Хто не прийшов на братню перекличку? Чий голос змовк? Хто передчасно згас?
Риторичні оклики: Пора, пора! Ні наших мук, ні мрій Не вартий світ; розвіємо оману!
Повтори: Пора, пора! Повніш, повніш!
Анафора: Ти простягав нам з моря руку;
Ти нас єдиних в спогадах носив;
Благослови: нехай живе ліцей;
Благослови, моя святкова музо.