12. Як ви розумієте слова Т. Г. Шевченка про І.П. Котляревського « Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди, поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть» (обсяг відповіді 5-7 речень)

Писати поезії Леся Українка почала рано, 9-літньою дівчиною (вірш «Надія»). Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач (в одруженні Тесленко-Приходько), засланої за участь у революційному русі, який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій. Вперше надруковані — вірші «Конвалія» і «Сафо» — який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій 1884 у львівському журналі «Зоря». 1885 у Львові вийшла збірка її перекладів з Миколи Гоголя (виготовлена нею спільно з братом Михайлом).Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-их pp., коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка «Плеяда». 1892 у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М. Славінським). Перша збірка її оригінальних поезій «На крилах пісень» з'явилася у Львові (1893, друге видання в Києві 1904), там же вийшла й друга збірка «Думи і мрії» (1899), третя «Відгуки» (1902) — в Чернівцях.Після того Леся Українка працювала ціле десятиліття і написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя не була надрукована.В канон української літератури Леся Українка ввійшла передусім як поетеса мужності й боротьби. Тематично багату її лірику трохи умовно (з уваги на взаємозв'язок мотивів) можна поділити на особисту, пейзажну та громадянську. Головні теми її ранніх ліричних поезій: краса природи, любов до рідного краю, особисті переживання, призначення поета й роль поетичного слова, соціальні та громадські мотиви. У перших творах її помітні впливи Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Михайла Старицького, Генріха Гейне, але й у них видно виразні впливи Ольги Петрівни і Михайла Драгоманова (псевдонім — Українець)на вибір її мотивів.А вже поезію «Contra spem spero» (1890) характеризує античне розуміння доблесті (arete), блискуче володіння міфологічними ілюзіями, автокреація жінки-воїна. Саме цей аспект творчості на довгі роки визначав тонус наукового «лесезнавства». Такі основні мотиви поезій «До товаришів», «Товаришці на спомин», «Грішниця», «Slavus — Sclavus», «Fiat nox», «Епілог» і багато інших. Мотив волі набирає в ній досить різноманітних барв: від нескорення традиційному розумінню імперії по індивідуальний вибір modus vivendi, що означає відкриття істини і служіння їй. Зрада на будь-якій площині утотожнюється з трагедією, з вчинком Медеї. Лірика жаги і прихованого тріумфу, пов'язаного з неможливістю зреалізувати свою любов, експонує схему лицарської любові. Лірична героїня — лицар, який співає своїй дамі серця. Еротизм таких віршів як «Хотіла б я тебе як плющ обняти», «Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами» — це містичні дифірамби на честь божественної коханки.Елемент епосу, властивий багатьом ліричним поезіям Українки, знайшов пізніше втілення в баладах, легендах, поемах, писаних на сюжети світової культури, проектованих на актуальні проблеми вільної людини у світі зневолених («Самсон», «Роберт Брюс, король шотландський», «Віла-посестра», «Одно слово» й ін.) й роль поета в цій боротьбі («Давня казка», «Саул», «Орфеєве чудо»).

Відповідь:

Твори українських письменників-реалістів надзвичайно правдиво відображають орази типових українців другої половини дев'ятнадцятого століття. Я вважаю, що такі персонажі як Маруся Кайдашиха, Мартин Боруля чи, скажімо, Іван Вареник є люблячими батьками, і навіть коли їхня поведінка є негативною, то це швидше через складну суспільно-політичну ситуацію, аніж через бадужість чи агресію до власних дітей.

Кайдаші переживають за своїх синів, їм не байдуже як ті живуть. Так, егоїм бере верх, але здрібніння української душі - це суспільни чинник, який вимушено зробив їх такими.

Ми можемо засуджувати корупцію та кумівство, але водночас розуміти мотиви, якими послуговується Мартин Боруля, коли домовляється за посаду сина Степана в місті. Нехай його тактика не ідеальна, але він точно не бажає зла своїм дітям, навіть коли йде супроти їх волі і диктує, що і як слід робити.

Мотря Жуківна й зовім не витувата у тому, що вимушено стала покриткою. Якби вона знала, як її історія кохання з Іваном Вареником обернеться, то, мабуть, ніколи б й не заговорила до нього.

Отже, батьки завжди бажають якнайкращого своїм дітям, навіть тоді, коли мета не виправдовує засобів. А якщо сучасній людині хочеться засудити поведінку літературних персонажів, то нехай вона спочатку пригадає, у наскільки складних умовах жили ці люди.

Пояснення: