(12б) Установіть відповідність між геросм твору Ю.Винничука «Місце для дракона» та його реплікою: 1. Пустельник
2. Настасія
3. Грицько
4.Воевода
5. Князь
А «Бій з драконом-святе діло. Тут народ валом |повалить. Проти цього лицарі не встоять».
Б «Та кожен колишній вояк уже так в господарство заліз, що тою мізерією його не спокусиш»
В «А хочете, аби я це пробив?..Пізно! Я вже вріс в оцю землю й мушу вмерти на ній і за неї»
Г «Кому вдалося хоч промінчик світла уздрти, смерть йому в тисячу разів страшніша».
Сюжет поеми розгортається в плані протиставлення двох соціально протилежних сил. З одного боку, виступають трудящі і співець їхнього життя та боротьби – талановитий поет. З другого – визискувач народу, деспотичний лицар граф Бертольд.
Нічим особливим не відзначається поет: ні вродою, ні голосом, тільки піснею, яка “розходилася по світу стоголосою луною”. Для Бертольда найважливішим є земне багатство, а поет вважає себе найбагатшою людиною завдяки своєму таланту. Поет служить своєму народові вогнистим словом. Підхоплене на полі бою, воно додає воїнам звитяги, своїми чарами воно може привернути почуття молодої красуні.
Та найбільшу силу слово має тоді, коли закликає народ до боротьби проти свавільного й бундючного пана Бертольда, який поневолив людей. Тут слово поета стає зброєю. Леся Українка устами поета закликає народ до збройної боротьби проти панів, щоб перевірити:
Чи ті кості білі всюди,
Чи блакитна кров поллється,
Як пробити пану груди?
Тому граф намагається купити поета, прибрати до рук, зробити слухняним знаряддям. Тільки так можна зупинити його гострі пісні, що розкривають людям очі на їхнє безправне становище. Поет з гідністю відкидає пропозиції графа:
Не поет, у кого думки
Не літають вільно в світі,
А заплутались навіки
В золотії топці сіті.
Зрештою, поет загинув у в’язниці, куди заточив його граф. Але залишились його пісні, які призивали до повстання народу проти поневолювачів. Бертольда було вбито, а “молодий його нащадок” бореться з новими співцями.
Слово поета продовжує жити і виконувати свою роль у відстоюванні справедливості.
Отже, найвище призначення поета служити народові, його визвольній боротьбі, бути його совістю і голосом, будити його для боротьби, давати силу і наснагу для неї.
Прислів’я, загадки і приказки супроводжують нас у побуті з сивої давнини до нинішніх днів і, очевидно, так буде завжди. Адже вони - неоціненні скарби народної творчості. Вони містять усе, що трапляється у житті з кожною людиною: будні і свята, сміх і горе, вірність і зраду, радість і обурення, страх і сміливість, бунтарство і покірність… Вони навчають і виховують, лякають і остерігають. За довгі віки народ вклав у зразки своєї творчості все, що притаманне його існуванню. Приказки, казки, загадки, прислів*я відносяться до «малих» жанрів народної творчості. Але не можна применшувати їх значення у народному побуті, тому що їх вживає кожна людина кожного дня, у відповідь на будь-яку подію власного чи чужого життя: працюючи, відпочиваючи, святкуючи, виховуючи малечу, оцінюючи явища природи. Ці згустки народної мудрості мають досконалу словесну форму, це мініатіюри, де немає жодного зайвого слівця. Але вони мають глибокий зміст, тому й стали з часом неписаним моральним кодексом суспільства.
Не так вже й багато у нашій мові слів, до яких би не існувало прислів*я, приказки або загадки.
Ну от, наприклад, візьміть прості слова із щоденного вжитку: ложка, сіль, капуста, дерево, будинок, годинник, сорочка, спідниця, штани… Впевнений, що до кожного з цих та інших слів не складно підібдрати прислів*я або приказку, або й загадку.
Не вірите?
Сидить баба на грядках вся закутана в хустках. Це про капусту загадка. І це про неї, але вже прислів*я: «Пішов би до сусіда по капусту, та на двір не пустять». Саджаючи капусту, приказують: не родися пуста, родися густа.
А ось про ложку загадка: сама не їм, а всіх годую. А ось про неї прислів*я та приказка: Дали ложку, то дадуть і юшку. Дали ложку, як страви не стало.
І так про все на світі. Моя бабуся полюбляє вставляти у свої розповіді при далеке минуле усілякі прислів*я. З її розмов я для себе зрозумів, що вони виникали в усі періоди життя людей. Так, у війну виникали одні прислів*я, у мирний час інші. Наприклад, під час Великої Вітчизняної війни говорили так:
Затрусився фашист, як осінній лист. Від фашистів звільнилися, як на світ народилися. Айн, цвай, драй, - з нашої землі, фашисте, тікай.
Під час голоду було прислів*я «Навчить біда ворожити, як нема що в рот уложити.
З усього цього можна зробити висновок: прислів*я, приказки та загадки містять у собі всю красу та мудрість народу, який створив усе це мовне багатство.
Объяснение: