Завжди керуюся одним хорошим висловом, звучить воно приблизно так. Якщо твій друг, підведе тебе один раз - бо баран твій друг, але якщо цей самий друг підведе тебе другий раз - то баран будиш ти. Тому що ставши раз на граблі, ти так і нічого не зрозумів. Можливо це надто жорстоко з моральної сторони, але навіщо такий друг, якщо ти в ньому не можеш бути впевнений на 100%. І якщо людина підвела однин раз. то де гарантія що таке не повториться.
Для мене класний друг - людина яка зробить точно так само в будь якій ситуації, як би це зробив я.
І тому коли тобі людина зробила щось погане, ти йому у відповідь добре, а вона тобі зноу - погане... тоді якось добром на зло відповідати більше буде не в змозі.
Багато писати не буду, бо вам впадло буде читати (знаю по собі), постарався все що я думаю написати в декількох рядках, хоча більшість філософів про це написали купу книг ))).
Не женися на багатій, Бо вижене з хати, Не женися на убогій, Бо не будеш спати. Оженись на вольній волі, На козацькій долі, Яка буде, така й буде, Чи гола, то й гола. Та ніхто не докучає І не розважає — Чого болить і де болить, Ніхто не питає. Удвох, кажуть, і плакати Мов легше неначе; Не потурай: легше плакать, Як ніхто не бачить.
Слова: Тарас Шевченко Музика: Леся Тельнюк
Кому Вниз. Розрита могила
Світе тихий, краю милий, Моя Україно, За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш? Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась, Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила? Молилася, турбувалась, День і ніч не спала, Малих діток доглядала, Звичаю навчала. Виростали мої квіти, Мої добрі діти, Панувала і я колись На широкім світі, Панувала… Ой Богдане! Нерозумний сину! Подивись тепер на матір, На свою Вкраїну, Що, колишучи, співала Про свою недолю, Що, співаючи, ридала, Виглядала волю. Ой Богдане, Богданочку, Якби була знала, У колисці б задушила, Під серцем приспала. Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває... Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати». Начетверо розкопана, Розрита могила. Чого вони там шукали? Що там схоронили Старі батьки? Ех, якби-то, Якби-то найшли те, що там схоронили, Не плакали б діти, мати не журилась.
Слова: Тарас Шевченко Музика: Кому Вниз
Нічлава Блюз. Ой по горі роман цвіте Ой по горі роман цвіте, Долиною козак іде Та у журби питається: «Де та доля пишається? Чи то в шинках з багачами? Чи то в степах з чумаками? Чи то в полі на роздоллі З вітром віється поволі?» Не там, не там, друже-брате, У дівчини в чужій хаті, У рушничку та в хустині Захована в новій скрині.
Для мене класний друг - людина яка зробить точно так само в будь якій ситуації, як би це зробив я.
І тому коли тобі людина зробила щось погане, ти йому у відповідь добре, а вона тобі зноу - погане... тоді якось добром на зло відповідати більше буде не в змозі.
Багато писати не буду, бо вам впадло буде читати (знаю по собі), постарався все що я думаю написати в декількох рядках, хоча більшість філософів про це написали купу книг ))).
Не женися на багатій,
Бо вижене з хати,
Не женися на убогій,
Бо не будеш спати.
Оженись на вольній волі,
На козацькій долі,
Яка буде, така й буде,
Чи гола, то й гола.
Та ніхто не докучає
І не розважає —
Чого болить і де болить,
Ніхто не питає.
Удвох, кажуть, і плакати
Мов легше неначе;
Не потурай: легше плакать,
Як ніхто не бачить.
Слова: Тарас Шевченко
Кому Вниз. Розрита могилаМузика: Леся Тельнюк
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».
Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.
Слова: Тарас Шевченко
Нічлава Блюз. Ой по горі роман цвітеМузика: Кому Вниз
Ой по горі роман цвіте, Долиною козак іде Та у журби питається: «Де та доля пишається?
Чи то в шинках з багачами? Чи то в степах з чумаками? Чи то в полі на роздоллі З вітром віється поволі?»
Не там, не там, друже-брате, У дівчини в чужій хаті, У рушничку та в хустині Захована в новій скрині.
Слова: Тарас Шевченко Музика: Ігор Пелих