15. Перший трюк, який виконав Іван Сила, був таким: а. виніс усіх артистів на арену

б. зігнув з металевого прута серце

в. забив долонею цвяха

16. Який із творів А. Малишка не є народною піснею?

А «Стежина»; Б «Вчителька» В «Пісня про рушник»; Г «Вогник».

17. ВІДГАДАЙ твір за уривком: ( )

А) . «Він жив у двох з дядьком Кирилом, відколи осиротів. Жили вони в залізничному бараці при самісіньких коліях. І коли мимо гуркотів важкий ешелон, барак теж ніби зривався з місця: двигтіли стіни, дрижала підлога, бряжчали шиби у вікнах, а барак мчав і мчав»

Б вчани зайшли сюди з-за Дніпра також після татарського погрому, а тому що зупинились на тому місці на самого тож і прозвали своє село вкою.

В) . «Доки будете жити в громадськім порядку, / дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас»

Поховайте та вставайте, / Кайдани порвіте / І вражою злою кров’ю / Волю окропіте.

18 . Продовж речення ( )

Т.Шевченка знають і шанують у всьому світі, на мій погляд, тому, що…..

Кий — полянський князь, найстарший з трьох братів (Кий, Щек і Хорив, іноді згадується їхня сестра Либідь), які, за літописним переказом, збудували над Дніпром місто й назвали його на честь старшого брата Києвом. «Повість временних літ» подає й іншу легенду (але літописець відкидає її як неправдоподібну) про те, що Кий був перевізником на Дніпрі. Доказами вірогідності реального існування Кия та його родини є згадки в творі вірменського хроніста VIII ст. Зеноба Глака про народність «палуні» (поляни) та її правителів «Куара, Мелтея та Хореана» (Кия, Щека та Хорива), а також фрагменти візантійських хронік про «князя гуннів» на ім’я Кувер або Куврат. Об’єднавши відомості цих джерел з уривчастими літописними згадками, історик М. Брайчевський припускав, що Кий на межі VI—VII ст. перебував у військовому союзі з візантійським імператором Іраклієм, спрямованому проти кочового тюркського племені аварів (що згадуються в «Повісті временних літ» як «обри»). Держава Кия, на думку М. Брайчевського, об’єднувала території сучасної України від Правобережжя до Карпат (а також, можливо, й Закарпаття).Від Кия та його братів київські літописці також виводили полянське плем’я. У польського історика Я. Длуґоша (XV ст.), який широко використовував українські літописи, що дотепер не збереглися, маємо слід компіляції, де київська династія включно до Аскольда і Діра представлялася прямим потомством Кия та його братів.Кий — полянський князь, найстарший з трьох братів (Кий, Щек і Хорив, іноді згадується їхня сестра Либідь), які, за літописним переказом, збудували над Дніпром місто й назвали його на честь старшого брата Києвом. «Повість временних літ» подає й іншу легенду (але літописець відкидає її як неправдоподібну) про те, що Кий був перевізником на Дніпрі. Доказами вірогідності реального існування Кия та його родини є згадки в творі вірменського хроніста VIII ст. Зеноба Глака про народність «палуні» (поляни) та її правителів «Куара, Мелтея та Хореана» (Кия, Щека та Хорива), а також фрагменти візантійських хронік про «князя гуннів» на ім’я Кувер або Куврат. Об’єднавши відомості цих джерел з уривчастими літописними згадками, історик М. Брайчевський припускав, що Кий на межі VI—VII ст. перебував у військовому союзі з візантійським імператором Іраклієм, спрямованому проти кочового тюркського племені аварів (що згадуються в «Повісті временних літ» як «обри»). Держава Кия, на думку М. Брайчевського, об’єднувала території сучасної України від Правобережжя до Карпат (а також, можливо, й Закарпаття).Від Кия та його братів київські літописці також виводили полянське плем’я. У польського історика Я. Длуґоша (XV ст.), який широко використовував українські літописи, що дотепер не збереглися, маємо слід компіляції, де київська династія включно до Аскольда і Діра представлялася прямим потомством Кия та його братів.

Майбутнє … Ніхто з нас не в змозі передбачити його. Але як же хочеться хоча б на мить, на одну хвильку, зазирнути в нього, побачити це невідоме і таке непередбачуване -жадане, далеке, цікаве.У кожного з нас свій шлях, дорога, якою ми маємо пройти самі, долаючи перепони, переборюючи труднощі, докладаючи немало зусиль. Але дуже важливо йти по ній з добрим серцем, чистою душею, світлими мріями. Я дуже часто, як і багато моїх ровесників, замислююсь над тим, яким же воно буде – моє майбутнє? І чим довше я про це думаю,тим більше розумію, що мій майбутній життєвий шлях тісно пов'язаний з долею моєї Батьківщини, країни в якій я народилася, яка дала мені можливість отримувати знання, життєвий досвід, країни, де я буду жити і працювати далі. Мабуть, не все досконало в нашому житті, є дуже багато проблем, які потрібно вирішувати, труднощів, які потрібно долати, але хочеться вірити, що щире бажання людей, які прагнуть кращого для нашої країни, вміння цих людей, досвід і працелюбність, до нашій молодій країні розвиватися і бути такою, в якій хотілося б жити і працювати нам, теперішнім і майбутнім її мешканцям. Я не знаю свого майбутнього, тільки мрію про нього, Але впевнена, як би не будувала своє майбутнє, якою життєвою дорогою не йшла, завжди буду старатися бути корисною, щиро допомагати людям і робити так, щоб люди, які будуть іти поруч зі мною, були щасливі й усміхнені.Я дуже хочу бути щасливою у своїй країні, а якщо цього прагну не я одна, а сотні, тисячі, мільйони дітей, то впевнена: майбутнє у нас є, і воно буде прекрасне!