166. Утворіть відносні прикметники від власних назв за до суфікса -ськ-. Зверніть увагу на чергування приголосних звуків при
додаванні суфікса -ськ-. Поясніть орфограми у прикметниках.
Зразок: Галич — галицький.
Рига, Запоріжжя, Буг, Чехія, Рибниця, Прилуки, Гадяч, Париж, Острог, Зо-
лотоноша, Миколаїв, Одеса.​

Возможно, когда то давно Дождь был сыном Повелителя реки. Он был непоседлив и любопытен. Однажды Дождь вышел из берегов. Он увидел, что все растет и живет вокруг реки, а дальше - паленая пустыня. Дождь  захотел людям. Он взял воды из реки отца и стал разливать ее вокруг себя. Земля стала влажной и плодородной, но люди испугались Дождя и попрятались. Отец же очень разгневался на сына.
-Как ты посмел показаться людям? Ты без спроса взял мою воду? Чтоб глаза мои больше тебя не видели!!
 Но Дождю это было даже с руки. Теперь люди не боялись его, лишь прятались от воды. И отец не замечал, как Дождь забирает его воду. Но, как честный сын, он всегда ее возвращал.

Для становлення людської особистості велику роль відіграє знання свого минулого та ставлення до нього. Пишатися своїм минулим, перейматися його проблемами, продовжувати справу своїх пращурів чи, навпаки, соромитися, мовчати про нього як про невиліковну спадкову хворобу - ось питання, на які має відповідати історичний твір. Бо через кілька століть новонароджений Положишило може й не дізнатися про долю свого пращура чи, дізнавшись, засоромитися або не зрозуміти тих болей і радощів, якими жило минуле, а народ без минулого, ніби дерево без коріння, - легка здобич для невсипущого Зла. 
Історичний твір завжди був одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості народів.
Історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. У цьому й полягає мудрість історії. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою. 
А чи не тому, що дух наш виснажився за довгі тисячоліття змагання за право існувати, жити; чи не тому наші сучасники втратили нині дух вольниці і непокори - дух життя, а не існування? Колись цей дух українцям піднімали кобзарі, а зараз цю функцію перейняли історичні твори, про колишніх героїв, непереможних уже в тому, що здатні на бунт, заряджаючи своєю енергією маси. І доки існує хоча б один такий бунтівник - народ буде жити, нація буде існувати.