1мытькозовр из юревки ва розкажищо ты дизнався про мытька и сергия як про людей?
2чому на твою думку автор так назвав твир?
3поясны що автор хотив сказати своим твором?

    До старого  лісу завітала весна. Прокинулися  проліски,  а за  ними,  позіхаючи ,  визирнули   підсніжники.  Вони зраділи весні, зібралися в коло і закружляли у веселому танку.
      Застрибали   по   стовбурах   дерев  сонячні  зайчики.  Наче граючись, вони бігли  один   поперед   одного,   а маленька   Білочка   намагалася   їх упіймати. Впіймає, а він вистрибує і біжить далі. 
     Чує  Білочка , хтось  сміється знизу. Глядь, аж то Зайчик за нею гає.
- З чого ти смієшся, Зайчику ? - питає Білочка.
- Гра в тебе весела,- відповідає той. - Можна і мені з тобою пограти?
- Звичайно, можна, удвох навіть веселіше! - відповіла Білочка.
      Вона стрибнула на землю і вони разом  почали ловити сонячних  зайчиків.

Яке цікаве слово «скарб»! Кожна людина по-різному його сприймає але водночас — це щось цінне, корисне, велике…Так і герої нашого твору, розшукуючи скарб, прагнули бути не тільки багатими, але й щасливими. Дуже цікаво автор розповідає про особливості пошуку скарбу. Для цього він звертається до народних уявлень, прикмет. Так, О. Стороженко говорить, що «…часом скарби і самі вилазять наверх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость…». Таким чином, письменник намагається звернути увагу читача не на самі пошуки скарба, а на те, що скарб має символічне (приховане) значення.Розмірковуючи над смислом життя людини, автор зазначає, що скарбом для кожного є його щасливе життя. Тож люди повсякчас і шукають свій скарб — щастя.Наприкінці твору О. Стороженко запитує у читача: «Чи є щасливим Павлусь?» «Чи хотіли б ви мати таке щастя, як герой твору?»Отже, кожному надається право визначитися у виборі щасливого шляху. Протягом життя люди шукають свій скарб, своє щастя.