Колись зустрілись дві комахи : Хрущ - величав себе як птаха Й роботяща бджілка . Хрущ почав лиш вихваляти : Ось такий я ось такий І за до хати ( Він хазяїн не простий ) Бджілка скромно погоджалась Добре , добре я прийду Тільки в хату - ну і ну Все розкидано , побито Кажуть , горем все полито Не красиво , не охайно А казав , що дуже файно Хрущик подививсь на все це Закололо в нього серце Стало соромно йому Вже хвалитись він не буде Бо накличе ще біду Ось мораль цієї байки Не хвалися - вихваляйся Працювать не забувайся
— Слухайте. Було це навесні. Ви ще пам'ятаєте, що то таке весна? Пам'ятаєте небо, синє, глибоке, далеке! Пам'ятаєте, як ляжеш в траву десь, закинеш руки за голову і глянеш у це небо, небо весни? Е!.. Ну, словом, було це навесні. Круг мене кохалося поле, шепотіло, цілувалось... З ким?
А з небом, з вітром, з сонцем. Пахло ростом, народженням, щастям руху і життя, змістом сущого... Словом, кажу вам, було це навесні.
А я, мої панове, їхав з моїм контрабандистом Семеном Пустуном до кордону. І той кордон я мусив неодмінно у той же день перейти, не ждучи навіть ночі. Але коли я сказав це Семенові, він мовчки-понуро озирнув мене, знехотя посміхнувся й, одвернув
Хрущ - величав себе як птаха
Й роботяща бджілка .
Хрущ почав лиш вихваляти :
Ось такий я ось такий
І за до хати
( Він хазяїн не простий )
Бджілка скромно погоджалась
Добре , добре я прийду
Тільки в хату - ну і ну
Все розкидано , побито
Кажуть , горем все полито
Не красиво , не охайно
А казав , що дуже файно
Хрущик подививсь на все це
Закололо в нього серце
Стало соромно йому
Вже хвалитись він не буде
Бо накличе ще біду
Ось мораль цієї байки
Не хвалися - вихваляйся
Працювать не забувайся
— Слухайте. Було це навесні. Ви ще пам'ятаєте, що то таке весна? Пам'ятаєте небо, синє, глибоке, далеке! Пам'ятаєте, як ляжеш в траву десь, закинеш руки за голову і глянеш у це небо, небо весни? Е!.. Ну, словом, було це навесні. Круг мене кохалося поле, шепотіло, цілувалось... З ким?
А з небом, з вітром, з сонцем. Пахло ростом, народженням, щастям руху і життя, змістом сущого... Словом, кажу вам, було це навесні.
А я, мої панове, їхав з моїм контрабандистом Семеном Пустуном до кордону. І той кордон я мусив неодмінно у той же день перейти, не ждучи навіть ночі. Але коли я сказав це Семенові, він мовчки-понуро озирнув мене, знехотя посміхнувся й, одвернув