2. Представники родини (в хронологічній послідовності).
3. Гріх першого представника, поява прокляття.
4. Яким чином переслідувало прокляття родину?
5. Які риси характеру передав Гордій своїм нащадкам?
6. Чому Катерину оминуло прокляття?
7. Елементи фантастичного, пов’язані з родом Кулаківських.
8. Як порятунок Катерини врятував родину Кулаківських від прокляття?
9. Доля Кулаківських у майбутньому.
2. Представники родини (в хронологічній послідовності).
3. Гріх першого представника, поява прокляття.
4. Яким чином переслідувало прокляття родину?
5. Які риси характеру передав Гордій своїм нащадкам?
6. Чому Катерину оминуло прокляття?
7. Елементи фантастичного, пов’язані з родом Кулаківських.
8. Як порятунок Катерини врятував родину Кулаківських від прокляття?
9. Доля Кулаківських у майбутньому.

Объяснение:                                            

Пісенна традиція, без сумніву, є одним із найбільш знакових феноменів національної словесності і культури. Успадковані зі скарбниці духовних надбань Київської Русі билини київського циклу розповідають про славних і непереможних героїв-богатирів. Думи та історичні пісні, створені у часи козаччини, сповнені неприхованої гордості за тогочасних воїнів - безстрашних і непримиренних до ворога, але не позбавлених рис духовності та християнської моралі.

    Надприродні можливості пісенних персонажів, їхні надзвичайної духовної сили вчинки вивищують героїв епіки над світом звичайних явищ. Пісенна розповідь, де міфологізовано кожен образ і де кожне слово має неабияку вагу і значення, полонить слухача, поступово втягуючи його у свій художній світ.

Объяснение:

Народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії, в сім’ї сільського священика.

У 7 років віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі.

У 14 років вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.

Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем.

1861 року вступає до Київської духовної академії.

1865 року закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії в гімназіях Каліша та Седлеця.

Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати.

З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів.

Потрапляє під таємний нагляд жандармерії.

1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці.

До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях.

Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року.