2. Укажіть твір, який є моральним заповітом нащадкам:
А О. Теліга «Радість»;
Б А. Малишко «Пісня про рушник»;
В О. Ольжич «Захочеш — і будеш»;
Г О. Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили»;
Д О. Теліга «Сучасникам».
3. Укажіть героїню твору О. Гавроша, для якої понад усе завжди був цирк, а не мимовільні
пристрасті:
А акробатка Рената;
Б мадам Аделія Бухенбах;
В мавпочка Беня;
Г кирпата Маруська;
Д танцівниця Мілка.
Середній рівень
Укажіть одну, дві й більше правильних відповідей.
4. Укажіть з поміж наведених позицій ті, про які згадує ліричний герой твору А.
Малишко «Вчителька»:
А перші перемоги в навчанні;
Б цікава екскурсія;
В квітник біля школи;
Г несхилу постать вчительки;
Д політ журавлів у небі;
Е ранок на шкільному подвір’ї.
5. Укажіть художні засоби, які мають місце в поезії О. Теліги «Радість»:
А анафора;
Б порівняння;
В зменшувально-пестливі слова;
Г метафора;
Д риторичне запитання;
Е звертання.
6. Укажіть з поміж зазначених героїв тих, з ким Іван Сила (О. Гаврош «Неймовірні
пригоди Івана Сили») виборював собі славу:
А Пандорський;
Б Велет;
В Фікса;
Г Магдебура;
Д Піцікато;
Е Бієр-Мієр.
Достатній рівень
Завдання на встановлення відповідності.
До кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник із буквою.
7. Установіть відповідність між твором і образом, який фігурує в цьому творі.
1 О. Теліга «Радість»
2 А. Малишко «Чому,
сказати, й сам не знаю…»
3 О. Ольжич «Господь
багатий нас благословив»
4 О. Гаврош «Неймовірні
А Журналіст
Б Явір
В Міський рух
Г Келих
Д Соняхи
8. Установіть відповідність між твором і рядками, які йому належать.
1 А. Малишко «Чому,
сказати, й сам не знаю…»
2 О. Теліга «Сучасникам»
3 О. Ольжич «Господь
багатий нас благословив»
4 О. Теліга «Пломінний
день»
А «І легко тобі, хоч і
дивишся ниць, / Аби не
спіткнутись ні разу
Б «Неможливо в дійсність
перелляти / На землі
байдужо-непривітні
В «Моя надієчко, я знаю: /
Мій крик життя на цілий
світ»
Г «Вітрами й сонцем Бог мій
шлях намітив, / Та там, де
треба, — я не тверда й
сувора»
Д «І вірити, і прагнуть — не
вотще / Безсмертне — і
величне, і ясне — бо»
9. Установіть відповідність між героєм твору О. Гавроша «Неймовірні пригоди Івана
Сили» і його характерними ознаками.
1 Пандорський
2 Піня
3 Іван Сила
4 Джебсон
А Чемпіон Британії з боксу і
кумир молоді
Б Власник кращої паризької
клініки, змінював свій імідж
залежно від настрою
В Прихильник здорового життя
Г Зроду не бачив батьків,
вони відцуралися від нього
Д Не звик пожирати
суперників
Головний герой роману В. Підмогильного «Місто» — виходець з села Степан Радченко, який приходить до міста для навчання у виші. Та через певні обставини йому не вдається закінчити навчальний заклад. Степан влаштовується на роботу в редакцію журналу і разом з цим починає займатися літературною творчістю. Він заводить собі багато друзів, яких об’єднують спільні інтереси, зокрема літературне життя міста.
На перший погляд, Степан Радченко — типовий інтелігент перших пореволюційних років. Та це тільки на перший погляд. Бо В. Підмогильному, справжньому знавцю психології людської душі, вдалося створити досить неоднозначний, навіть складний образ «завойовника міста». Степан виявився людиною, сповненою суперечностей. Він зовні привабливий і красивий, у літературних колах користується певним авторитетом, але душа його темна.
Як каже сам автор, у нього щось залишилося від дикого звіра, адже місто, яке зустріло його так гостинно, Степан прагне не просто підтоптати, а покласти собі під ноги. У душі Степана Радченка відбувається постійний двобій між добром і злом, між правдою і кривдою. Безпринципність героя заважає визначитися, що ж для нього головніше у цьому двобої.
Уважно аналізуючи роман, можна визначити, що Степан Радченко — людина-завойовник, який просто розбазарює свій талант. Доказом цього може бути один з епізодів твору, у якому Степана за на вечірку до інституту читати власне оповідання під назвою «Бритва». «Успіх був великий, та Степан до цього успіху поставився дуже неприхильно і навіть не визнав за потрібне підняти квітку, кинуту йому на сцену, цей перший лавр із вінка своєї майбутньої слави».
Головний герой роману «Місто» дуже любив літературу, яка стала для нього найдорожчою і найближчою. Степан вважав, що розуміння літератури — це перша ознака культурної людини. Себе ж він позначав як людину «насиченого розуму», яка повинна спілкуватися тільки з «тими далекими фігурами, що йому часом випадало з ними здибатись». А ось життя оточуючих людей здавалося Степанові не вартим уваги.
Поступово Степан Радченко підкорював місто. У нього з’явилася простора світла квартира у центральному районі, а потім знайомі, знайомі знайомих, їхні родичі, і так все далі й глибше: «його капелюх щораз частіше здіймався на вулиці...». І навіть Зосі, яку, здавалося б, кохав, він постійно доводив перевагу громадського життя над особистим, постійно читав їй мораль, у яку й сам не вірив.
Час від часу Степан все ж таки відчував, що остаточно і безповоротно губить себе. Залишки особистого «я» намагалися примусити його з’ясувати своє єство і повернутися до себе справжнього. Та перемагали зовсім інші, протилежні думки.
Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ–початку ХХ століть. Тенденції народності й реалізму були вже властиві в значній мірі і творчості попередників Шевченка. Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення.
Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури.
Шляхом Шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники наступного часу – Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка та ін.
Объяснение: