2.Виконати тести на відповідність. Прочитайте питання й знайдіть на нього відповідь-цитату(письмово)

Питання Цитата

1. Проаналізуйте внутрішнє
мовлення Шептала. Знайдіть
докази того, що замість
засудження поведінки
Степана, кінь намагається
його виправдати.

1. «Білому коневі бувало по-
справжньому гірко, коли його
зневажали та били, але
незабаром у Шептала
прокидалася винувата
довірливість до кривдника».

2. Знайдіть цитату, що
свідчить про сліпу
відданість коня Степану

2. «Вони, люди, знають: на
Шептала можна покластися.
Такий покірний і роботящий,
тільки віжок торкнись, уже
чує, вже розуміє, підганяти не
доводиться».

3. Знайдіть цитату, що
свідчить про ознаки
духовної деградації коня.

3. «Степанова добрість, Степан
ніколи не вб’є його, ніколи не
посилає на важку роботу,
Степан терпить», «Степан
справді буває дуже злий.
Немов щось находить на нього,
але з ким цього не трапляється,
та ще при такій службі.
Скільки нас на одні плечі...»

4. Знайдіть слова, що
натякають на розбіжність
між високою самооцінкою
героя, гідного поваги, і його
низькою соціальною роллю.

4. «Він не мститиметься
Степанові за ті випадкові
удари, без цього не можна, без
цього ніякого порядку не було
б серед коней».

5. У яких словах автор показує
негативний вплив
суспільства на внутрішній
світ героя, його вольову
сферу.

5. «Протягом усього життя в
конюшні обманював себе: він
давно не був білим конем».
«Хай завтра у привід
відправить чи до міста, а
згодом вони з конюхом
порозуміються. Недаремно ж
білим коням дано розум».

6. Як автор говорить про
самообман, до якого вдається
кінь, про те, як Шептало
пристосовується до
обставин? —

6. «Степан озирається і, ніби
вперше помітивши Шепталову
сваволю, люто блимає з-під
рудих брів: «— Ах ти ж,
ледаче зілля!»; «Робоча
худобина, яку вільно
запрягати, поганяти, стьобати
батогом кожному Степанові».

Притягання до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. Не лишився осторонь і український драматург Іван Карпенко-Карий. У комедії "Сто тисяч" він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття — моральні принципи. Таких героїв у п'єсі двоє: Герасим Калитка і кум його Савка. Проте, попри спільну в житті мету — здобуття грошей, — якими різними є ці персонажі! У першу чергу, мотиви для збагачення у кожного з них — різні. Першою і центральною фігурою п'єси є багатій Герасим Калитка. Ві

н не знаходить собі місця, прагнучи розширити свої земельні володіння: "Тут недоїдаєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає — і тільки ж всього-на-всього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. Не спиться мені, не їсться мені..." Найперше його цікавить матеріальне, а духовне — повністю знецінюється. Так, релігійні традиції свого народу він використовує виключно у власних інтересах, спекулюючи поняттями віри.

Объяснение:

(все)

В оповіданні «Лось» письменник розповідає історію про те, як лось, намагаючись напитись з ополонки, потрапив у воду й почав тонути. Двоє хлопчиків стали свідками боротьби лісового красеня за життя. Зрозумівши, що важкий лось сам не зможе врятуватись, хлопці кинулись на до Брати тільки-но встигли визволити тварину з льодяного полону, як пролунав постріл. Хлопці не відразу зрозуміли, що куля влучила саме у врятованого ними лося. Незабаром з'ясувалось, що вбивцею лісового красеня із сусіднього заповідника став їх рідний дядько Шпичак. Коли дядько зрозумів, що брати не в захопленні від його здобичі, він злякався, що хлопці можуть повідомити в заповідник про його вчинок. Він пробував їм і погрожувати, щоб вони мовчали, і пропонував за мовчанку м'ясо й роги, але діти, нічого не відповівши, пішли до своїх саней. Автор завершує оповідання тим, що розгублений Шпичак дивиться на мертве тіло лося і йому, як це нещодавно було з дітьми, страшенно хочеться, щоб «лось підняв голову, звівся на свої стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як він ще недавно біг, поки дороги йому не перетнула куля». Але лось так і не ворухнувся. Є. Гуцало спеціально не розповідає про те, що буде далі, пропонуючи замислитись над цим читачу. Хоча, що буде далі, здогадатись неважко: хлопці, незважаючи на те, що вбивця — їхній рідний дядько, мабуть, все ж таки повідомлять у заповідник, бо зрозуміли, що Шпичак не шкодує про вчинене, а значить, якщо його не покарати, буде продовжувати полювати на заповідних тварин. На відміну від хлопців, Шпичак (у кінці оповідання) хотів би побачити лося живим тільки тому, що боїться покарання, а не тому, що зрозумів жахливість скоєного злочину. У невеличкому творі Є. Гуцало зумів поставити ряд дуже важливих проблем: те, що людина вважає себе царем природи, не дає їй права знищувати тварин для своєї розваги. Навпаки, люди мають усвідомити, що їх завдання — оберігати та захищати природу, турбуватись про неї, бути милосердним.