“джури козака швайки” переказ по степу на коні вітрику мчав найвідоміший розвідник пилип на прізвисько швайко, яке він отримав за те, що як швайка впивався в татар, вбивав і тікав. він був поранений та все одно зумів вбити головного бея в діброві і знову зникнути. далі йде розповідь про село воронівку і її жителів сироти грицика, його найкращого друга санько та його матері тітці мокрині, що була дужча за чоловіків, старого і поважного козака діда кібчика та його онука демко на прізвисько дурна сила. тутешній староста пан кобильський, почувши про можливий набіг татар, вирішив підготуватися і подався до воронівки за новими челядниками, збіжжям. та грицик з саньком крикнули, що татари вже тут і пап втік. так як пан цього б не пробачив діти пішли з села до василя і інших козаків, що також були з воронівки. дорогою вони бачать челядників пана кобильського тишкевича та інших, що грабують козаків, себе за татар. втікаючи від них та вовка вони побачили як татари гналися за козаком, що сховався в очеретах та так його і не зловили. коли татари пішли вони познайомились з ним, то був швайка. він відвів їх до василя . коли ж козаки поїхали щоб зібрати інших для битви з татарами до острова приплив тишкевич, якого грицик, санько та вовк швайки барвінок взяли у полон. та коли прибули інші козаки, то тишкевич хитрощами втік, але швайка разом з дітьми почав погоню. тишкевич втік до татар, які почали шукати швайку. саме в цей час швайка взнає про дар саньки – ворожбу, і вирішує віддати його на навчання до ворожбита дідо кудьми. тим часом тишкевич обдурює дурну силу, що втік з полону, бере його у спільники і грабує козаків. біля воронівки зустрічаються демко, діди кібчик і кудьма, а потім і швайко з хлопцями. dovidka.biz.ua дурну силу швайко б’є різкою, після чого демко з дідом їдуть у плавні віддати здобич та на осуд козаків, кудьма забирає до себе санька, а швайка разом з грициком їдуть далі. демка козаки прощають і він з дідом залишається у плавнях, де з іншими строять першу зимову фортецю на острові від татар. санько вчиться у кудьми, але той дуже хворий. коли приїжджають козаки, швайка, грицик, то стає відомо, що козаки відбили напад татар і тепер козаки об’єднуються з усіх земель і йдуть у дніпрові плавні. пан кобильський підступно ув’язнює швайку, але приїжджають дід кудьма, санько та інші козаки, напускають мару, що вони переяславський староста. ворожбити визволяють швайку, а тишкевича змушують відшмагати пана кобильського, чим зробили його ворогом для пана. козаки групуються біля бобрового острова, а потім тисячею на 5 тисяч татар та отримують перемогу. але саїд-мурза збирає нову п’ятитисячну орду і проводе бій біля бобрового острова. більше половини татар гине і вони відступають, але і козаків залишилось менше 400 і то майже всі поранені. вирішують після підкріплення спуститися нижче дніпра до острова хортиця і зробити там нову січ, а швайка зі своїми джурами грициком і саньком їдуть в степ.
збірка поезій івана франка "зів"яле листя" створювалась понад десять років і побачила світ у 1896 році. вона складається з трьох циклів, названих "жмутками". "зів"яле листя" містить інтимну лірику, і якій висловлено глибокі почуття палкого, але нещасливого і нерозділеного кохання. мотиви туги і страждань викликані тяжкими роками невдач і розчарувань. появі сумних мотивів певною мірою сприяло і те, що соціальні перепони розлучили його з коханою дівчиною ольгою рожкевич, з якою він мріяв поєднати свою долю.
інтимна лірика "зів"яле листя" своєю красою, глибоким почуттям належить до найкращих зразків світової поезії. у рефераті "іван франко" михайло коцюбинський писав: "трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народу. у франка є прекрасна річ - лірична драма "зів"яле листя". це такі легкі, ніжні вірші з такою широкою гамою почуттів і розумінням душі людської, що, читаючи їх, не знаєш кому віддати перевагу: чи поету боротьби, чи поетові -лірику, співцеві кохання і настрою.
до найкращих віршів збірки належать: "ой ти, дубочку, кучерявий", " ой ти, дівчино, з горіха зерня", "чого являєшся мені у сні? " та інші. в народних українських піснях червона калина - це символ ніжної і вродливої дівчини, а явір і дуб - вродливого парубка. у вірші "червона " образ дуба представлений як символ ворожої сили. дуб звертається до калини:
червона калино, чого в лузі гнешся?
чого в лузі гнешся?
чи свтла не любиш, до сонця не пнешся?
до сонця не пнешся?
з глибоким сумом калина відповідає дубові, що їй не страшно грому, вона признається, що любить світло і насолоджується ним. та через дуба, що отінив її, як хмара, немає сили вгору рости. прагнення до сонця, любов до життя і найглибших людських переживань - такий зміст образу червоної калини. вірш нагадує пісню.
поезія "чого являєшся мені у сні? " є однією з найкращих у збірці. у ній хвилююче відтворено ніжну, палку, але нерозділену любов ліричного героя. тільки у сні з"являється йому образ коханої:
чого являєшся мені у сні?
чого звертаєш ти до мене
чудові очі, ті ясні, сумні,
немов криниці дно студене?
герой щиро кохає свою милу, хоч вона і згордувала ним. довга розлука посилила в його серці біль, але не погасила кохання. свою безнадійну любов, страждання і журбу переливає він у сумні пісні:
в життю ти мною згордувала,
із нього визнавала одні
оті ридання голосні -
пісні
засобами української лірично-народної пісні написана поезія "ой ти, дівчино, з горіха зерня". для форми вірша франко скористався ритмікою поширеної в народі пісні "ой ти, дівчино, горда та пишна". з народними піснями споріднений вірш і деякими образами та лексикою. такими є порівняння дівчини з ясною зорею, горіховим зерням, вживання пестливих слів (хустонька, серденько). очі коханої кращі від сонця, вони запалюють коханому серце , будять у нього незгасиме почуття любові. у вірші відтворено драму ніжної любові ліричного героя, показано суперечливість його почуттів, бо для нього втрачена кохана дівчина, а лишилась тільки невгасима любов, яка ранить його серце.
ой ти, дівчино, ясная зоре,
ти мої радощі, ти моє горе.
тебе , любити мушу,
тебе кохаючи, загублю душу.
таким чином, у ліричній драмі "зів"яле листя" франко проспівав гімн чистому і зворушливому коханню, яке облагороджує душу.
“джури козака швайки” переказ по степу на коні вітрику мчав найвідоміший розвідник пилип на прізвисько швайко, яке він отримав за те, що як швайка впивався в татар, вбивав і тікав. він був поранений та все одно зумів вбити головного бея в діброві і знову зникнути. далі йде розповідь про село воронівку і її жителів сироти грицика, його найкращого друга санько та його матері тітці мокрині, що була дужча за чоловіків, старого і поважного козака діда кібчика та його онука демко на прізвисько дурна сила. тутешній староста пан кобильський, почувши про можливий набіг татар, вирішив підготуватися і подався до воронівки за новими челядниками, збіжжям. та грицик з саньком крикнули, що татари вже тут і пап втік. так як пан цього б не пробачив діти пішли з села до василя і інших козаків, що також були з воронівки. дорогою вони бачать челядників пана кобильського тишкевича та інших, що грабують козаків, себе за татар. втікаючи від них та вовка вони побачили як татари гналися за козаком, що сховався в очеретах та так його і не зловили. коли татари пішли вони познайомились з ним, то був швайка. він відвів їх до василя . коли ж козаки поїхали щоб зібрати інших для битви з татарами до острова приплив тишкевич, якого грицик, санько та вовк швайки барвінок взяли у полон. та коли прибули інші козаки, то тишкевич хитрощами втік, але швайка разом з дітьми почав погоню. тишкевич втік до татар, які почали шукати швайку. саме в цей час швайка взнає про дар саньки – ворожбу, і вирішує віддати його на навчання до ворожбита дідо кудьми. тим часом тишкевич обдурює дурну силу, що втік з полону, бере його у спільники і грабує козаків. біля воронівки зустрічаються демко, діди кібчик і кудьма, а потім і швайко з хлопцями. dovidka.biz.ua дурну силу швайко б’є різкою, після чого демко з дідом їдуть у плавні віддати здобич та на осуд козаків, кудьма забирає до себе санька, а швайка разом з грициком їдуть далі. демка козаки прощають і він з дідом залишається у плавнях, де з іншими строять першу зимову фортецю на острові від татар. санько вчиться у кудьми, але той дуже хворий. коли приїжджають козаки, швайка, грицик, то стає відомо, що козаки відбили напад татар і тепер козаки об’єднуються з усіх земель і йдуть у дніпрові плавні. пан кобильський підступно ув’язнює швайку, але приїжджають дід кудьма, санько та інші козаки, напускають мару, що вони переяславський староста. ворожбити визволяють швайку, а тишкевича змушують відшмагати пана кобильського, чим зробили його ворогом для пана. козаки групуються біля бобрового острова, а потім тисячею на 5 тисяч татар та отримують перемогу. але саїд-мурза збирає нову п’ятитисячну орду і проводе бій біля бобрового острова. більше половини татар гине і вони відступають, але і козаків залишилось менше 400 і то майже всі поранені. вирішують після підкріплення спуститися нижче дніпра до острова хортиця і зробити там нову січ, а швайка зі своїми джурами грициком і саньком їдуть в степ.
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
збірка поезій івана франка "зів"яле листя" створювалась понад десять років і побачила світ у 1896 році. вона складається з трьох циклів, названих "жмутками". "зів"яле листя" містить інтимну лірику, і якій висловлено глибокі почуття палкого, але нещасливого і нерозділеного кохання. мотиви туги і страждань викликані тяжкими роками невдач і розчарувань. появі сумних мотивів певною мірою сприяло і те, що соціальні перепони розлучили його з коханою дівчиною ольгою рожкевич, з якою він мріяв поєднати свою долю.
інтимна лірика "зів"яле листя" своєю красою, глибоким почуттям належить до найкращих зразків світової поезії. у рефераті "іван франко" михайло коцюбинський писав: "трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народу. у франка є прекрасна річ - лірична драма "зів"яле листя". це такі легкі, ніжні вірші з такою широкою гамою почуттів і розумінням душі людської, що, читаючи їх, не знаєш кому віддати перевагу: чи поету боротьби, чи поетові -лірику, співцеві кохання і настрою.
до найкращих віршів збірки належать: "ой ти, дубочку, кучерявий", " ой ти, дівчино, з горіха зерня", "чого являєшся мені у сні? " та інші. в народних українських піснях червона калина - це символ ніжної і вродливої дівчини, а явір і дуб - вродливого парубка. у вірші "червона " образ дуба представлений як символ ворожої сили. дуб звертається до калини:
червона калино, чого в лузі гнешся?
чого в лузі гнешся?
чи свтла не любиш, до сонця не пнешся?
до сонця не пнешся?
з глибоким сумом калина відповідає дубові, що їй не страшно грому, вона признається, що любить світло і насолоджується ним. та через дуба, що отінив її, як хмара, немає сили вгору рости. прагнення до сонця, любов до життя і найглибших людських переживань - такий зміст образу червоної калини. вірш нагадує пісню.
поезія "чого являєшся мені у сні? " є однією з найкращих у збірці. у ній хвилююче відтворено ніжну, палку, але нерозділену любов ліричного героя. тільки у сні з"являється йому образ коханої:
чого являєшся мені у сні?
чого звертаєш ти до мене
чудові очі, ті ясні, сумні,
немов криниці дно студене?
герой щиро кохає свою милу, хоч вона і згордувала ним. довга розлука посилила в його серці біль, але не погасила кохання. свою безнадійну любов, страждання і журбу переливає він у сумні пісні:
в життю ти мною згордувала,
із нього визнавала одні
оті ридання голосні -
пісні
засобами української лірично-народної пісні написана поезія "ой ти, дівчино, з горіха зерня". для форми вірша франко скористався ритмікою поширеної в народі пісні "ой ти, дівчино, горда та пишна". з народними піснями споріднений вірш і деякими образами та лексикою. такими є порівняння дівчини з ясною зорею, горіховим зерням, вживання пестливих слів (хустонька, серденько). очі коханої кращі від сонця, вони запалюють коханому серце , будять у нього незгасиме почуття любові. у вірші відтворено драму ніжної любові ліричного героя, показано суперечливість його почуттів, бо для нього втрачена кохана дівчина, а лишилась тільки невгасима любов, яка ранить його серце.
ой ти, дівчино, ясная зоре,
ти мої радощі, ти моє горе.
тебе , любити мушу,
тебе кохаючи, загублю душу.
таким чином, у ліричній драмі "зів"яле листя" франко проспівав гімн чистому і зворушливому коханню, яке облагороджує душу.