20. Відредагуйте й запишіть речення. 1. Проїжджаючи по
по вулиці Представинська, помітили на прохідній заводу
«Будгідроприладу» інженера Олександра Коваленко.
2. За містом Білою Церквою ми зупинилися перепочити на березі річки Рось,
3. На станції Шепетівці стояли півгодини, потім зупинилися в місті Вінниця, а в місті
Чернівцях вийшли з потяга.
4. У штаті Аляска перемогли демократи,а в штаті Каліфорнії — республіканці.
5. За селом Зеленою Пущею ніч, на небі не видно сузір'я Стожарів, а біля річки Дніпра
Тиша.
6. На горі Евересті небо можна помацати руками, та й до планети Сатурна значно ближче
7. Хочу побувати біля озера Вікторії, а про відвідини планети Меркурій навіть не мрію.
«Наприкінці 1830-х і на початку 1840-х років ми майже не розлучалися. Він жив на Острові, на 5-й лінії, будинок Аренста, а я в Академії мистецтв, де мав майстерню […] Ця майстерня являла собою одну кімнату з антресолями. На цих антресолях мій бідолашний Тарас перебував під час тяжкої своєї хвороби […] Саме тоді він намалював олійними фарбами автопортрет (рисунок з нього виконаний К.О. Брожем на дереві й гравірований академіком Л.А. Сєряковим)» [Русская старина. – 1880. – Кн. 3. – С. 589 – 590; Пономарьов Ф.П. Тарас Григорович Шевченко // Спогади про Тараса Шевченка. – К., 1982. – С. 67].
Згадана гравюра вміщена у тій же книжці «Русской старины», де публікувалися цитовані спогади Пономарьова. Зображення супроводжувалося підписом: «Тарас Шевченко в 1840 р.». Гравюру Л.А. Сєрякова було вміщено також у виданому на вшанування його пам’яті альбомі [Серяков А.А. Русские деятели в портретах. – СПб., 1886]. У поясненні видавця альбому та редактора «Русской старины» М.І. Семевського зазначено: «Доданий портрет Т.Г. Шевченка є точним знімком з оригіналу, поясного живописного портрета, намальованого самим Шевченком у 1840 році, що є власністю редакції “Русской старины”» [Там само. – С. 175].
Объяснение:
Тарас Шевченко автопортрет 1857 рік.
на вдув где Тарас Шевченко так і справдіе поголив бороду, встигнувши зафіксувати її на фотографії, де він знятий в шапці і кожусі. Згодом він ще не раз відвідував майстерні кращих петербурзьких фотографів – О. Шпаковського, К. Нагорецького,Г. Деньєра, М.Досса, завдяки чому до наших днів дійшло чимало світлин і створених на їхній основі офортних і живописних автопортретів Т.Шевченка. На всіх без винятку документальних творах останніх років життя поета-художника він зображений без бороди, з густими обвислими вусами, облисілою головою і уважним зосередженим поглядом. Одна з найбільших вдалих світлин, авторм якої був М. Досі, датується січнем 1860 року.