21. Слова «Я маю в серці те, що не вмирає!» належать: А Лукашу Б Перелеснику В Мавці Г Русалці Польовій Д «Тому, що греблі рве»
22. У рядках
...Молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на
йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує
гострими золотистими іскрами описується
А Лукаш Б Водяник В Лісовик Г Перелесник Д «Той, що греблі рве»
23. В уривку
І снилися мені все білі сни: на сріблі сяли ясні самоцвіти, стелилися незнані трави,
квіти... використано такий художній засіб, як :
А анафора Б синекдоха В порівняння Г алітерація Д метонімія
24. Перетворення людини на рослину (Мавки на вербу, Лукаша на вовкулаку) властиве
фольклорному жанру: А думі Б баладі В історичній пісні Г колядці Д коломийці
25. «Лісова пісня» написана в руслі:
А неореалізму Б імпресіонізму В експресіонізму Г неоромантизму Д символізму
26. Роздвоєна душа в героя твору «Лісова пісня»
А Куця Б Лукаша В Перелесника Г дядька Лева Д Водяника
27. «...дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось
дитяче: убраний... в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна...» - це
А Лукаш Б Куць В Перелесник Г Лісовик Д «Той, що греблі рве»
28. Слова «Не зневажай душі своєї цвіту» каже:
А Лукаш Мавці; Б Мавка Лукашеві; В Мавка Перелесникові; Г дядько Лев Мавці;
Д Калина Лукашеві.
29. Видно нерухомого Лукаша з усміхом щастя на устах - ця картина є
А експозицією Б зав'язкою В кульмінацією Г розв'язкою Д розвитком дії
30. Поштовхом до написання драми «Лісова пісня» стала:
А ситуація, в якій опинилася письменниця; Б народна творчість; В почута в Грузії історія
кохання; Г багата уява письменниці; Д прагнення потішити молодших сестер.
31. В уривку
І снились мені все білі сни: на сріблі сяли ясні самоцвіти, стелилися незнані трави,
квіти… використано такий художній засіб, як:
А фразеологізм; Б оксиморон; В гіпербола; Г інверсія; Д персоніфікація.
32. Рядки Тепер він вовкулака дикий! Хай скавучить, нехай голосить , виє, хай
прагне крові людської, - не вгасить своєї муки зло! містять ознаки фольклорного жанру, як:
А дума; Б балада; В легенда; Г переказ; Д коломийка.
Сила статків та маєтків!
Це Бертольдо граф заможний!
Він живе в своєму графстві,
Наче сам король вельможий.
але це все завдяки поетові. він був домрим і допоміг тому, коли йому була потрібна до поетова цінність життя було чесність, вірність і сама поезія. він любив ходити на природу і складати вірші, любив учити інших хорошому і прекрасному. і він нізащо не покине сторону опіки, правди і довіри:
Тож підіте і скажіте,
Що поки я буду жити,
Не подумаю довіку
Зброї чесної зложити!
ось такі різні люди бувають. Бертольд і поет - два антонами.
сама недавно писала : ) а розміщується твір десь на сторінку з хвостиком
Нещодавно на уроках української літератури ми вивчали поетичну спадщину Андрія Малишка. «Пісня про рушник», «Вчителька», «Стежина» дуже знайомі кожному з нас. Раніше, багато хто з нас вважав слова віршів, покладені на музику, народними.
У чому ж проявляється народність цих поетичних рядків. Автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. Цей прийом допомагає відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. Римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. Порівняння та синоніми роблять слова проникливими та душевними:
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
Звісно, не тільки побудова та художні засоби прославили ці пісні. Поезія Малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. Вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. Саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора.