к2а2т2я

02.01.2023 12:15 •  Українська література

35Б :3 НАПИСАТИ ПЛАН ПО БІОГРАФІЇ В. СОСЮРИ 10пунктівВ історії української літератури Володимиру Сосюрі належить одне з чільних місць. Його твори не відходять у минуле,
а лише набувають нового звучання. За словами критика Володимира
Моренця, під ракетними небесами поезія Володимира Сосюри «явила нам
давно забутий тип світовідчування». Секрет поетичного таланту цього митця давно
розгадано. Ще 1952 року Павло Тичина, даруючи своєму другові «Вибрані твори»
в трьох томах, на першій книжці написав: «Дорогому Володимиру Миколайовичу
Сосюрі – одному з найбільших поетів… усього світу». Як співець високих почуттів,
Володимир Сосюра справді неперевершений. Його любовну лірику молоде покоління
завжди сприймало щиро, безпосередньо й чуйно. Проте творчість митця не
обмежується ліричними поезіями. Перу Володимира Сосюри належать поеми
«Махно», «Каїн», «Христос», «Мазепа», «Розстріляне безсмертя», прозовий автобіографічний
роман «Третя Рота», низка чудових байок, які нині дуже злободенні.
Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве
у степовому шахтарському краю. Батьки майбутнього поета були надзвичайно
вродливими. Про батька Миколу поет, уже дорослою людиною, писав:
«Вуса в нього були довгі, козацькі, запорозькі вуса! Задумливі, ніжно-суворі, світло-
карі очі, орлиний ніс, високий лоб, тонкі брови». Мати Антоніна Данилівна,
згадував В. Сосюра, «була красуня. У неї було чорне, аж до синяви волосся, і вся
вона була як зоряна і пристрасна пісня. Вона дуже любила зорі і часто молилась
і плакала над ними… Татко нагадував мені похмурого козацького орла, а мама –
якусь смугляву птицю, що їй не сидиться на місці і все вона хоче кудись полетіти
». Батько і дід у юності писали вірші, складали байки й навіть друкувалися
у місцевій пресі, тому Володимир Миколайович твердив, що літературний талант
він успадкував по батьківській лінії. Поєднала батьків майбутнього поета велика
любов, але злиденне життя багатодітної сім’ї призвело до великих життєвих
випробувань. Невдовзі після народження Володимира сім’я оселилася в селищі
Третя Рота (нині – це околиця міста Лисичанська, що на Луганщині), де й минуло
раннє дитинство поета. У пошуках кращої долі батьки постійно переїжджали
з одного місця на інше, поки врешті-решт не опинилися в хатинці над берегом Дінця.
Про це Володимир Сосюра в автобіографічному романі «Третя Рота» згадував
так: «В маленькій хворостянці нас жило 10 душ… Татко працював на рудниках
більше креслярем, іноді шахтарем, а по селах учителював, був і сільським писарем.
Працював і землеміром, а в основному – сільським адвокатом». У тому ж таки романі
Сосюра виводив походження власного прізвища від француза де Соссюра.
У родині розповідали легенду про те, як під час перебування козаків на службі
у французького короля юнак із французького дворянського роду так захопився романтикою Запорозької Січі, що разом із січовиками вирушив за дніпровські
пороги. Тут довго козакував, а згодом одружився з українкою і започаткував рід
Сосюр у степах Донеччини.
Батько навчив сина грамоти, але заплатити за продовження його навчання
бодай в училищі не міг, тому хлопчина змушений був заробляти на це сам, працюючи
на току. У 1914 році Володимир вступив до сільськогосподарського училища,
успішно закінчив перший клас, але після раптової смерті батька вирішив припинити
навчання й заради заробітку влаштуватися учнем кресляра на содовому
заводі. На жаль, заробітки були мізерні, тож підліток поновився в училищі.
У часи проголошення Української Народної Республіки Володимир Сосюра
брав активну участь в обороні молодої держави. Маловідомим залишається факт
перебування поета в Гуляйполі у війську Нестора Махна, який подарував юному
поетові годинник із дарчим написом. У Кам’янці-Подільському Володимир Миколайович
став курсантом української офіцерської школи, згодом служив у Третьому
Гайдамацькому полку армії Симона Петлюри. Тоді ж молодий поет друкував свої
патріотичні вірші
в газеті «Селянська громада», яку видавало міністерство преси
УНР. Національна свідомість автора зростала. За кошти командира Гайдамацького
полку О. Волоха
в Проскурові (нині це місто Хмельницький)
вийшла перша збірка
Володимира Сосюри «Пісня крові», яка дуже припала до душі військовим побратимам
поета.
Віра виявилася колишнім політруком1 червоноармійського ескадрону,
комуністичні ідеї для неї важили надто багато, тому
кохана не поділяла поетове замилування Україною.
Щиро кохаючи Віру,
Поета
запросили працювати в українському радіокомітеті в Москві.