3класс. гвинтик юрко готував є завдання з граматики. він переписав кілька речень. треба було ще підкреслити іменники, але юрко поспішав. він швиденько згорнув зошит і побіг до хлопців грати в м'яча. увечері батько перевірив зошити й помітив, що там не все гаразд. — чого ж ти не закінчив роботи? — питає сина. а юрко не знає, що й казати. — то дрібничка, то — слухай, що я тобі розповім,— мовив тоді батько. — на заводі збудували великий літак. багато людей працювало, щоб усе якнайкраще зробити. лишалось загвинтити під крилом один маленький гвинтик. загадали робітникові. а він забув. так і передали літак на аеродром. літак був пасажирський. полетів літак у перший рейс. в ньому сиділо п'ятдесят пасажирів. але ж він був без одного-однісінького на віражі* крило зламалось, літак упав і розбився. загинули люди. ось що буває, коли хтось забуде про мале-е-енький гвинтик. *віраж — поворот. склади власну розповідь на запропоновану у творі тему. як по-іншому можна назвати оповідання?

Експозиція: розповідь родину Судаків.

Зав’язка: напад татар на село.

Розвиток дії: загибель діда Андрія та матері Параски. Ганнуся з батьком захоплені в полон. Павлусь тікає та зустрічається з козаками та братом Петром. Козаки оточують татарський кіш і звільняють частину українців з полону, Семен Непорадний захоплює  Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, що був ватажком татар. Батько Судаків зустрічається з синами. Павлусь один їде розшукувати сестру, та його захопив харциз Карий (Карим) та продав татарам. Татарин Мустафа не злюбив непокірного Павлуся, який хотів втекти та наказав його покарати. Поява мурзи рятує хлопця, він вигадує план порятунку сестри.

Кульмінація: радісна зустріч Павлуся та Ганни.

Розв’язка: Мустафа-ага повертається до батька. Щасливий Девлет-Гірей дарує волю для Павлуся та Ганнусі, та для бранця Остапа Швидкого, українця, який також був у полоні разом з хлопцем.

В умовах українських реалій, коли Україна ціною життя Героїв

Небесної Сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів

відстоює свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває

національно-патріотичне та військово-патріотичне виховання молоді.

Цілі покоління українців були виховані в дусі відчуження від рідної

землі та національного самозречення. В нас формували почуття національної

меншовартості, покривдженості, комплексу неповноцінності, навіювали

переконання в перевазі «старшого брата». Навмисне поширення

російськомовної літературної та музично-пісенної продукції, висвітлення

неправдивої історії, висміювання українського характеру і традицій формувало

явище етноциду. Наш народ намагалися позбавити усіх ознак культурної та

духовної самостійності.

Сьогодні єдиний шлях повернення державності - громадянськопатріотичне виховання молоді. Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття

того, що в моєму місті, в моєму навчальному закладі, країні мене стосується,

що залежить від мене. Я – творець майбутнього своїх дітей і онуків.

Патріотизм – це одна із якостей людського характеру. Він, подібно до

любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі вчинки в

ім’я своєї батьківщини. Патріотизм – величний вияв нескінченної любові до

рідного краю. Патріотизм, як і честь виховує великих, сильних людей, які не

рахуються з ціною свого життя й здатні пожертвувати ним заради рідної землі.

Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в перемогу, віру в свою націю,

свій народ, він перетворює звичайну людину в безстрашну машину, яка не

відчуває страху і болю, йдучи впевнено та безстрашно до своєї мети. Тоді мета

патріота стає метою усього народу. Патріот живе в єдності зі своїм народом, він

живе своїм народом, адже життя народу стає його життям.