5. Ким колись був пустельник?
6. Куди переселився дракон після того, як його намагалися викурити лицарі? 7. Хто знав про дружбу князя з драконом?
8. Як дракон називав пустельника?
9. Хто розповідав про Єрусалим?
10. Як звали воєводу князя?
11. Хто відвіз князівну в печеру дракона?
12. Як Настасія назвала дракона?
Відповідь:Загалом творчість цікава у всіх її проявах і порівнювати виконання пісня на слова Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо», на мою думку, не зовсім етично. І Олександр Пономарьов, і Ель Кравчук виконують її гарно і кожен як вміє, як може, як наспівує їхнє серце.
Хоча загалом поява цієї пісні досить цікава. Багато хто сприймає пісню, як творіння Тараса Шевченка, хоча в неї інший автор, який був сучасником великого Кобзаря. Але справа в тому, що у 1876 році у львівській «Правді» цей текст було надруковано у рубриці «З недрукованих поезій Тараса Шевченка». Слова справді знайшли у альбомі Шевченка, але записав їх туди поет через те, що йому вони просто сподобались.
Автором музики до «Дивлюсь я на небо» є Людмила Олександрова, хоча авторство теж приписували протягом тривалого часу іншій людині – вчителю музики Владиславу Зарембі.
Серед відомих виконавців цієї пісні були Борис Гмиря, Дмитро Гнатюк, Іван Козловський, Анатолій Солов’яненко, Володимир Гришко та інші.
Тому ділити талановитих музикантів, хто з них краще заспівав, не варто. Усі вони виконували гарно.
Пояснення:
Объяснение:
Толя пошкандибав додому, та коли вертів чижика, коли ж хлопчина дійшов до повороту, то наступив лівою ногою на праву та не витримавши рівноваги впав на тверду землю чижик ж випав з його рук та прокотився по землі. навколішки толя підповз до чижика, взяв його та пошкандибав далі. чомусь, він згадав федька, соромно йому стало. міцніше стиснувши чижика в кулак, він побіг до місця, де декілька хвилин тому ховали федька. на цвинтарі вже нікого не було. він став на коліна перед могилою помершого друга, та поклав чижика на на плиту.
-пробач, федько, - тихо промовив хлопчина, його голос тримтів та зі очей повільно почали карати сльози.
він встав, витер вологі очі рукою, та у розпачі пішов додому, не забув ще раз в думках вибачитися перед померлим товаришем.