1. А ось так: якоїсь доброї години гляне сонце iз свого вiконечка вниз, побачить, що там i земля, i люди, i худiбка, i птиця помарнiли i скучили за весною, та й спитає мiсяця-брата, чи не пора землю вiдiмкнути?
2. "Гуси-лебеді летять" - це автобіографічна повість.
3. Жiнка, схрестивши руки на грудях, боязко озирнулась, шукаючи дворища, яке б не ощирилось на неї собарнею, а дитя недовiрливо, спiдлоба дивилось на мене I тут я згадав про своє насiння. Вийняв жменю i подав малому. Вiн обома ручатами схопив зернята, а потiм поглянув на матiр..
4. З щедрiвок, якi взимку виспiвувались пiд вiкнами добрих людей, я знав, що за плугом навiть сам бог ходив, а богоматiр носила їсти орачам.
5. Сусiди не раз, смiючись, згадували, як на замовлення вiн робив нашому пановi фiгури апостолiв Петра й Павла
6. — Тодi продай, Панасе, корову. — Корову!? Ти що?.. — У хижцi одразу стало тихо, бо хто не знає, що таке корова у бiднiй селянськiй сiм'ї? Навiть мати примовкла... Згодом батько змирився, що йому й далi доведеться вбожiти — продав корiвчину, а я пiшов учитися...
7. — Знаєш, чому сойка нiяк не може долетiти до вирiю? — Чому? — Бо в неї в головi нема однiєї клепки: пролетить день, а потiм неодмiнно хоче взнати, скiльки ж вона вiдмахала верст, — i летить назад.
8. Не знаю чого, але в селi подейкували, що дядько Микола десь був знайшов перо жар-птицi.
9. Коли ж, прокинувшись одного ранку, я побачив за вiкнами снiг, усе в менi похололо: як же я тепер пiду до школи? — Як же йому, горопасi, без чобiт? — болiсно скривилася мати.
10. А ми з Любою, узявшись за руки, йдемо до школи, iдемо по тих свiжих колiях, що залишились на бе-резневiй дорозi
11. — От i принесли нам лебедi на крилах життя, — говорить до неба i землi мiй дiд Дем'ян.
-По-перше, я дуже люблю гостинну українську публіку. По-друге, мені є чим з вами поділитися.
-Не розумію.
-Зараз, коли більшість людей або щось втратила через кризу, або боїться втратити, в мене,як завжди, є нові-старі ліки від стресу.
-Зрозуміло. Ви приїхали, Максиме, з новою програмою!
-А невже українці гадали, що я зможу їх залишити напризволяще в такий час?
-Ви справді впевнені, що ці "ліки" дієві?
-Нема нічого більш дієвішого при розв язуванні проблем, ніж гумористичне ставлення до них. Тоді сірий колір життя змінується на яскраві барви. Таким , яким і повинне бути життя, і я в цьому впевнений.
-І ще декілька слів майбутнім Вашим слухачам.
-За кожного українця на мої виступи. Приходьте, слухайте, лікуйтеся та живіть яскраво і радісно. Криза мине, а нервові клітини погано оновлюються. Бережіть себе.
Відповідь:
1-Д, 2-Г, 3-Д, 4-В, 5-Г, 6-Г, 7-Б, 8-Б, 9-В, 10-В, 11-В, 12-Г
Пояснення:
цитати:
1. А ось так: якоїсь доброї години гляне сонце iз свого вiконечка вниз, побачить, що там i земля, i люди, i худiбка, i птиця помарнiли i скучили за весною, та й спитає мiсяця-брата, чи не пора землю вiдiмкнути?
2. "Гуси-лебеді летять" - це автобіографічна повість.
3. Жiнка, схрестивши руки на грудях, боязко озирнулась, шукаючи дворища, яке б не ощирилось на неї собарнею, а дитя недовiрливо, спiдлоба дивилось на мене I тут я згадав про своє насiння. Вийняв жменю i подав малому. Вiн обома ручатами схопив зернята, а потiм поглянув на матiр..
4. З щедрiвок, якi взимку виспiвувались пiд вiкнами добрих людей, я знав, що за плугом навiть сам бог ходив, а богоматiр носила їсти орачам.
5. Сусiди не раз, смiючись, згадували, як на замовлення вiн робив нашому пановi фiгури апостолiв Петра й Павла
6. — Тодi продай, Панасе, корову. — Корову!? Ти що?.. — У хижцi одразу стало тихо, бо хто не знає, що таке корова у бiднiй селянськiй сiм'ї? Навiть мати примовкла... Згодом батько змирився, що йому й далi доведеться вбожiти — продав корiвчину, а я пiшов учитися...
7. — Знаєш, чому сойка нiяк не може долетiти до вирiю? — Чому? — Бо в неї в головi нема однiєї клепки: пролетить день, а потiм неодмiнно хоче взнати, скiльки ж вона вiдмахала верст, — i летить назад.
8. Не знаю чого, але в селi подейкували, що дядько Микола десь був знайшов перо жар-птицi.
9. Коли ж, прокинувшись одного ранку, я побачив за вiкнами снiг, усе в менi похололо: як же я тепер пiду до школи? — Як же йому, горопасi, без чобiт? — болiсно скривилася мати.
10. А ми з Любою, узявшись за руки, йдемо до школи, iдемо по тих свiжих колiях, що залишились на бе-резневiй дорозi
11. — От i принесли нам лебедi на крилах життя, — говорить до неба i землi мiй дiд Дем'ян.
12. Вмiла качка якось i в людях розбиратись.
-Добридень, Максиме.
-Добридень.
-Ви знов завітали до України.Чому?
-По-перше, я дуже люблю гостинну українську публіку. По-друге, мені є чим з вами поділитися.
-Не розумію.
-Зараз, коли більшість людей або щось втратила через кризу, або боїться втратити, в мене,як завжди, є нові-старі ліки від стресу.
-Зрозуміло. Ви приїхали, Максиме, з новою програмою!
-А невже українці гадали, що я зможу їх залишити напризволяще в такий час?
-Ви справді впевнені, що ці "ліки" дієві?
-Нема нічого більш дієвішого при розв язуванні проблем, ніж гумористичне ставлення до них. Тоді сірий колір життя змінується на яскраві барви. Таким , яким і повинне бути життя, і я в цьому впевнений.
-І ще декілька слів майбутнім Вашим слухачам.
-За кожного українця на мої виступи. Приходьте, слухайте, лікуйтеся та живіть яскраво і радісно. Криза мине, а нервові клітини погано оновлюються. Бережіть себе.