Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Добре виспавшись, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки. Запрягши волів, Лаврін ненароком подивився на Рось і побачив дівчину. Він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною. По обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. Дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. Лаврін догнав її й порівнявся з нею. Вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.
Художня лiтература - це особлива форма естетичного освоєння свiту, за до якоï кожна людина збагачує себе духовно. Особисто я, вивчаючи лiтературу, розширила уявлення про стародавнi епохи. Лiтература навчила мене мрiяти, переживати разом iз персонажами творiв, збагатила мою мову, адже мова творiв i усноï народноï творчостi, i украïнських письменникiв - це зразок, це мовленнєвий орiєнтир. Украïнський народ має велику культуру i славну iсторiю. Твори украïнськоï лiтератури допомагають заглибитись у iсторiю нашоï культури, збагнути, як i чим жив наш народ у рiзнi часи i епохи. Зрозумiти душу народу, його внутрiшню велич i красу, безмежну любов до Украïни до поетичнi твори. У восьмому класi ми вивчали лiричнi пiснi, у яких - любов, терпiння, переживання, вiчне почуття кохання. Поетичне слово Тараса Шевченка, Iвана Франка, Лесi Украïнки розкриває високi моральнi цiнностi нашого народу: чеснiсть, незламнiсть, вiдданiсть. Я була вражена майстернiстю Лесi Украïнки i з великим задоволенням прочитала поему "Давня казка". Поема до зрозумiти працю поета, зазирнути у майстерню письменника. Я зрозумiла: щоб народ знав i пам'ятав твори, автор має намагатися, щоб його слово було, як "пiсня i дзвiнким, i гучним", щоб "розходилось свiтом стоголосою луною".
- це особлива форма естетичного освоєння свiту, за до якоï кожна
людина збагачує себе духовно.
Особисто я, вивчаючи лiтературу, розширила уявлення про стародавнi епохи.
Лiтература навчила мене мрiяти, переживати разом iз персонажами творiв, збагатила
мою мову, адже мова творiв i усноï народноï творчостi, i
украïнських письменникiв
- це зразок, це мовленнєвий орiєнтир.
Украïнський народ має велику культуру i славну iсторiю. Твори
украïнськоï лiтератури допомагають заглибитись у iсторiю нашоï
культури, збагнути, як i чим жив наш народ у рiзнi часи i епохи. Зрозумiти душу
народу, його внутрiшню велич i красу, безмежну любов до Украïни до
поетичнi твори.
У восьмому класi ми вивчали лiричнi пiснi, у яких
- любов, терпiння, переживання, вiчне почуття кохання. Поетичне слово Тараса
Шевченка, Iвана Франка, Лесi Украïнки розкриває високi моральнi цiнностi
нашого народу: чеснiсть, незламнiсть, вiдданiсть. Я була вражена майстернiстю
Лесi Украïнки i з великим задоволенням прочитала поему "Давня казка". Поема
до зрозумiти працю поета, зазирнути у майстерню письменника. Я зрозумiла:
щоб народ знав i пам'ятав твори, автор має намагатися, щоб його слово було, як
"пiсня i дзвiнким, i гучним", щоб "розходилось свiтом стоголосою луною".