Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями
Батько голова всієї сім'ї, отож можна сказати, що автор підкреслює патріархальні взаємини у сім'ї, домінування чоловіка. Маруся з великою шаною ставиться до батьків, це підтверджує момент коли матір радить піти погуляти з подругами, вона відповідає: "..Лучче я (...) на те місце упоравшись, та ляжу спати, раніше встану, заміню твою старість: обідати наварю й батькові в поле понесу..."
Коли приходили старости свататися, то дівчина повинна була мовчати, як батько скаже так і буде. Стосунки і виховання у сім'ї Дротів також підкреслюють слова одного старости: " батькові й матері, що своє дитя рано будили й доброму ділу вчили.." а ще нам показаний момент у повісті де також яскраво зображено ставлення батьків як тільки з'явилася Маруся "Та й раді були обоє —і Наум, і Настя; таки з рук її не спускали. Коли ж, було куди дитина побіжить — чи до сусідів, чи на вулицю, — то вже котрий-небудь, або батько, або мати, так слідком за нею й ходять." На мій погляд це дуже важлива деталь, бо така увага і таке виховання дуже впливає на емоційний та психічний стан дитини. Маруся росла у сім'ї де панував спокій, та гармонія, що вплинуло на характер дівчини в хороший бік.
Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями
1. Батьки і діти стосунки між ними.
Батько голова всієї сім'ї, отож можна сказати, що автор підкреслює патріархальні взаємини у сім'ї, домінування чоловіка. Маруся з великою шаною ставиться до батьків, це підтверджує момент коли матір радить піти погуляти з подругами, вона відповідає: "..Лучче я (...) на те місце упоравшись, та ляжу спати, раніше встану, заміню твою старість: обідати наварю й батькові в поле понесу..."
Коли приходили старости свататися, то дівчина повинна була мовчати, як батько скаже так і буде. Стосунки і виховання у сім'ї Дротів також підкреслюють слова одного старости: " батькові й матері, що своє дитя рано будили й доброму ділу вчили.." а ще нам показаний момент у повісті де також яскраво зображено ставлення батьків як тільки з'явилася Маруся "Та й раді були обоє —і Наум, і Настя; таки з рук її не спускали. Коли ж, було куди дитина побіжить — чи до сусідів, чи на вулицю, — то вже котрий-небудь, або батько, або мати, так слідком за нею й ходять." На мій погляд це дуже важлива деталь, бо така увага і таке виховання дуже впливає на емоційний та психічний стан дитини. Маруся росла у сім'ї де панував спокій, та гармонія, що вплинуло на характер дівчини в хороший бік.