6. Відновіть правильну послідовність цитат у творі І. Котляревського «Енеїда». A Тепер Еней убрався в пекло, В І так, одважна наша пара Прийшов зовсім на інший світ... Пустилася в рутульський стан... Б Він, швидко поробивши човни, ГЕнея так вона любила, На синє море поспускав, Що аж сама себе спалила... Троянців насажавши повні, І куди очі почухрав.

Історичні умови Фактично XX ст. почалося для України з розв'язанням  Першої світової війни, коли наприкінці її вона постала як самостійна країна. Смерті М.Коцюбинського (1913), Лесі Українки (1913), І.Франка(1916), І. Нечуя-Левицького (1918) та Панаса Мирного (1920) створюють природну межу, що відокремлює два етапи в розвитку української літератури першої пол. XX ст. Революція, що відбулася в лютому 1917 р. в Петрограді, відкрила нову добу для української нації. Було скасовано всі заборони та обмеження на українську мову, за до яких протягом тривалого часу Російська імперія стримувала природний розвиток нашої культури. Нація починала жити новим повнокровним життям.Історичні умови  У літературному процесі можна виділити два паралельні напрями: українську радянську літературу та літературу еміграції. Були змушені покинути рідний край М. Грушевський, В.Винниченко, О.Олесь; В. Самійленко, С.Черкасенко, М.Вороний,  Д.Донцов, Д.Чижевський, Є.Маланюк, О.Ольжич і багато інших. За межами УРСР літературний процес Галичини, Буковини і Закарпаття репрезентували такі імена, як В.Стефаник, О.Кобилянська, Б. Лепкий, Б.-І. Антонич.Історичні умови В УРСР у 1920-ті роки відбувся нечуваний доти розквіт літературного життя, ґрунт для якого, безумовно, був підготований по переднім етапом розвитку української літератури. Сприяло цьому й те, що радянська влада, аби завоювати довіру селянства та україномовної інтелігенції, розпочала процес так званої «українізації», тобто широкого впровадження української мови у всі сфери життя. До літератури прийшло нове покоління молодих талановитих письменників, переважна більшість яких була активними учасниками революції та громадянської війни. З'явилося багато літературних угрупувань.Висновки Отже, літературна ситуація 1920-х рр. свідчила, що стверджувалася активна націо нальна свідомість молодої нації, яка вийшла на шлях вільного розвитку. Але всі плани та досягнення 20-х років були перекреслені з початком 1930-х рр.,коли комуністич на влада поставила під жорсткий контроль ідеологічну ситуацію в країні. 1933 р., передчуваючи свою майбутню долю, застрелився М. Хвильовий, було заарештовано Остапа Вишню. Масові арешти серед українських письменників відбулися 1934 р.Тому український літературний процес 1920-х — поч. 1930рр. ще йменують періодом «розстріляного відродження».

Образ української жінки в історичних піснях, думах та піснях Марусі Чурай 
Народна пісенна творчість, зокрема історичні пісні та думи - це дивовижні скарби, що упродовж століть зберігав український народ. Історичною основою багатьох дум була війна - героїчна й виснажлива, яку вів український народ впродовж століть проти поневолювачів і загарбників. Тому у думах народ часто оспівував  відважних воїнів, які обороняли вітчизну, їхню мужність, стійкість у боротьбі з ворогами, патріотизм. Поруч з чоловічими образами у думах та історичних піснях постає чимало образів жінок - адже у кожного чоловіка є мати, багатьох ждали з походу сестри, дружини, кохані. Жінка проводжає у похід, жінка жде, жінка зустрічає, жінка оплакує загиблого. Жінка народжує нове життя, продовжує род, плекає дітей, зберігає дом. 
Наприклад, один із найяскравіших жіночих образів українських народних дум - образ Марусі Богуславки, турецької полонянки яка випускає своїх братів-козаків на волю. Маруся щиро любить свою Батьківщину, на яку їй вже не повернутися, сумує за нею. Ризикуючи життям, вона робить героїчний вчинок.
Яскраві жіночі образи ми можемо побачити і в піснях Марусі Чурай - напівлегендарної поетеси та піснярки з Полтавщини, що жила і творила за часів Богдана Хмельницького. Народ приписуютє їй авторство біля двох десятків пісень, багато з яких дуже відомі у народі. Героїні її пісень  щиро і відкрито люблять, страждають від зради («Ой не ходи, Грицю») або через розлуку з коханим («Віють вітри, віють буйні»).  Маруся Чурай була не лише талановитою пісняркою, вона смам була жінкою, що любила і страждала  - тому і образи у цих піснях вийшли цілком живими.