У казковій країні, створеній уявою українського письменника В. Симоненка, під назвою Сльозолий жив-був цар Плаксій. Уже з самого імені стає зрозумілим, що найулюбленішим його заняттям було плакати. Він радів, коли ріки сліз заливали землю. Цар Плаксій вважав, що люди мають тільки плакати. Отже, він був злим і жорстоким. Тому стає зрозумілим його ненависне ставлення до Лоскотона. А Лоскотон, навпаки, був добрим і веселим: Жив у мандрах і митарстві Добрий дядько Лоскотон. Він приходив кожний вечір — Хай чи дош іде, чи сніг — До голодної малечі і усім приносив сміх. Звичайно, і діти, і дорослі більше любили Лоскотона, завжди чекали на нього. Тому цар вирішив знищити Лоскотона. На світі є різні люди: добрі і злі. Саме злі допомагали Плаксієві зловити Лоскотона. Капітан Макака, який дуже хотів стати царським зятем, упіймав Лоскотона, коли той спав. Та друзів у Лоскотона виявилося більше. Саме вони, прості батраки й робітники, визволили його з в’язниці. Персонажі казки ще раз підтвердили давню істину про те, що лите об’єднавшись, можна здолати будь-яке зло. Лоскотон переміг, тому що радість, сміх — це життя, і воно завжди перемагає.
Василь Симоненко написав чудову віршовану казку «Цар Плаксій та Лоскотон». Вона цікава та легко читається. Два головні герої казки зовсім різні. Мені не подобається злий цар Плаксій, він несе темряву суму. Мене захоплює веселий Лоскотон, який приносить світло радості людям.
Дядько Лоскотон має добре серце, він любить дітей, прагне робити тільки добрі діла, допомагає іншим. Терплячість допомагає переносити ув’язнення, а мужність та сміливість - перемогти всі безглузді заборони царя. Дорослі та діти люблять Лоскотона, бо він несе людям справедливість, радість і «приходив до усіх голосний та щирий сміх». Автор так описує його : «мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах».
Зовсім іншим ми бачимо Плаксія: «голова його – мов бочка, очі – ніби кавуни». Цар любить тільки владу, прагне, щоб слуги тяжко працювали на нього. Сльози лиються з його очей, тому він бажає іншим тільки суму. Народ не любить свого нелюдяного правителя, який є злий та розлючений на усіх. За спиною гвардії він був сміливий, а сам на сам – страшенний боягуз: «раптом цар упав на трон», коли побачив у палаці Лоскотона.
Цар від лоскоту лопнув, втекли його сумні діти, тому закінчився сум в «красі-країні з дивним ім’ям Сльозолий. А дядько Лоскотон «живе й понині, дітям носить щирий сміх».
Джерело: http://dovidka.biz.ua/tsar-plaksiy-ta-loskoton-harakteristika/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Василь Симоненко написав чудову віршовану казку «Цар Плаксій та Лоскотон». Вона цікава та легко читається. Два головні герої казки зовсім різні. Мені не подобається злий цар Плаксій, він несе темряву суму. Мене захоплює веселий Лоскотон, який приносить світло радості людям.
Дядько Лоскотон має добре серце, він любить дітей, прагне робити тільки добрі діла, допомагає іншим. Терплячість допомагає переносити ув’язнення, а мужність та сміливість - перемогти всі безглузді заборони царя. Дорослі та діти люблять Лоскотона, бо він несе людям справедливість, радість і «приходив до усіх голосний та щирий сміх». Автор так описує його : «мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах».
Зовсім іншим ми бачимо Плаксія: «голова його – мов бочка, очі – ніби кавуни». Цар любить тільки владу, прагне, щоб слуги тяжко працювали на нього. Сльози лиються з його очей, тому він бажає іншим тільки суму. Народ не любить свого нелюдяного правителя, який є злий та розлючений на усіх. За спиною гвардії він був сміливий, а сам на сам – страшенний боягуз: «раптом цар упав на трон», коли побачив у палаці Лоскотона.
Цар від лоскоту лопнув, втекли його сумні діти, тому закінчився сум в «красі-країні з дивним ім’ям Сльозолий. А дядько Лоскотон «живе й понині, дітям носить щирий сміх».