Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як із за- ліза ібитий, а до того ще меткий, як заєць, співун-реготун... Хороший з лиця — повновидий, рум'янець на всю щоку, з чорними веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі (Максим Гудзь). Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх по- бивав, над усім верховодив (Максим Гудзь). Моторний, сміливий, він скрізь давав усьому привід; осту- пався за товаришів, коли ті де на гулянках заводили спір- ку; говіркий, він завжди вибріхувався перед начальством, як де попадалось товариство... Бувши на всьому казенно- му, не маючи великої недостачі в одежі, він не жалував ні- чого свого. Лучалося що-небудь роздобути — все те йшло на гурт, на товариські пропої... Товариші душі в йому не чули (Максим Гудзь у солдатах). Не страшні їй ні походи, ні переходи; завжди моторна, ве- села, до гулянок удатна. Щоб не даром жити, немарно тра- тити час, вона узялась то тим, то сим перепродувати (Явдо- ха з Максимом).
Твір "Євшан-зілля"мені подобається тим,що коли Володимир Мономах взяв в полон дитину він її не скривдив,а любив ніби свою.Хлопець жив у достатку і не згадував:батька,рідний степ свій.Але коли по хлопця їде гудець щоб його звідти забрати він ві взяв із собою "євшан-зілля".Коли хлопець почув його запах то прокинувся немов від сну. На мою думку автор хотів нам сказати і навчити,що обов"язок кожної людини-це любов до своєї країни,отчого дому,до батьківщини.І я в нього навчився любити свій рідний край:степи,гори,полонини.Для мене нічого кращого нема,а на чужині життя може і краще,але там нема духмяного запаху свободи,власного дому,просторів,життєдайної волі,що манить,несе,п"янить і дарує щастя.
ліза ібитий, а до того ще меткий, як заєць, співун-реготун...
Хороший з лиця — повновидий, рум'янець на всю щоку,
з чорними веселими очима, з чорним лискучим усом, — він
був перший красень на селі (Максим Гудзь).
Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх по-
бивав, над усім верховодив (Максим Гудзь).
Моторний, сміливий, він скрізь давав усьому привід; осту-
пався за товаришів, коли ті де на гулянках заводили спір-
ку; говіркий, він завжди вибріхувався перед начальством,
як де попадалось товариство... Бувши на всьому казенно-
му, не маючи великої недостачі в одежі, він не жалував ні-
чого свого. Лучалося що-небудь роздобути — все те йшло
на гурт, на товариські пропої... Товариші душі в йому не
чули (Максим Гудзь у солдатах).
Не страшні їй ні походи, ні переходи; завжди моторна, ве-
села, до гулянок удатна. Щоб не даром жити, немарно тра-
тити час, вона узялась то тим, то сим перепродувати (Явдо-
ха з Максимом).
На мою думку автор хотів нам сказати і навчити,що обов"язок кожної людини-це любов до своєї країни,отчого дому,до батьківщини.І я в нього навчився любити свій рідний край:степи,гори,полонини.Для мене нічого кращого нема,а на чужині життя може і краще,але там нема духмяного запаху свободи,власного дому,просторів,життєдайної волі,що манить,несе,п"янить і дарує щастя.