Аналіз художнього твору Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!
А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.
Цілую всі ліси скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутніть.
Ліна Костенко
Алгоритм роботи над аналізом твору.
1. Настрій поезії – 1б.
2. Тема (мотив) ідея – 1б.
3. Вид лірики – 1б.
4. Жанр твору – 1б.
5. Художня лексика – 1б.
6. Тропи – 1б.
7. Художній синтаксис (стилістичні фігури) – 1б.
8. Художня фоніка – 1б.
9. Метрика (рими, римування, віршований розмір) – 1б.
10. Строфіка
Нужно на олимпиаду
2.Яке стихійне лихо сталося на селі ?
3.Де знайшли хлопці Собакевича
4.Чому Ява та Павлуша вирішили стати тореадорами
5.Як батьки наказували Яву та Павлушу?
6.Хто зруйнував збудоване хлопцями метро?
7.Скільки станцій метро мало бути збудовано?
8.Для чого Ява вигадує різні штуки-викаблуки?
9.Для кого проїзд у метро мав бути дорожчим?
10.Кличка собаки із твору "Тореадори з Васюківки"
11. Прізвище Яви з твору "Тореадори з Васюківки".
12.Що відповів Ява Галині Сидорівні у Києві, коли та їх запитала: "Ви мене до інфаркту доведете! Де ви були? Де?"
Андрій (молодший син) полюбив польську дівчину. І через свою любов зрадив батька і всіх своїх бойових товаришів. Він приєднався до ворожого війська і виступив у бою проти козаків. Побачивши це Тарас Бульба був шокований і сказав,- "Я тебе породив, я тебе і вб`ю." І застрелив із рушниці Андрія.
Остап ( старший син) - залишався вірним своїм товаришам до останньго. Але в одній із битв його і ще декількох козаків беруть у полон і відправляють до Варшави. Там на великій площі Остапа жорстоко катували і вбили на очах батька. Так Тарас Бульба втратив обох своїх синів.
Що ж стосовно вибору життєвих шляхів. На мою думку, У Андрія був вибір. Він міг подавити свої почуття і залишитися вірним своїй Батьківщині, і, можливо, тоді в нього був би шанс вижити.
А в Остапа, я вважаю, не було іншого вибору. Він залишився вірним своїм життєвим принципам, захищаючи Україну від нападів поляків. Кожного разу ідучи у бій він був готовий загинути. Адже доля непередбачувана. Багато козаків полягло у битвах з ворогом. Як кажуть, не він перший, не він і останній.