У вірші три строфи, написані п’ятистопним ямбом з використанням перехресного римування. Пейзажних елементів у поезії набагато, їх становить тільки перший рядок – «Осінній день березами почавсь», але цей мальовничий зачин налаштовує реципієнта на мінорний осінній лад, створює 5 настрій, який прагне передати поетеса. Метафоричні рядки («Різьбить печаль свої дереворити», «Свій будень серця будемо творити») додають твору необхідної чуттєвої тональності. Враження таємничості та неможливості вимовити словами те, що переповнює душу ліричного «я», додає незвичайне римування, спричинене наявністю рефрену. Ліна Костенко римує рядки наступним чином: 1 строфа: а б а б, 2 строфа: в б в б, 3 строфа: г б г б. За місцем ритмічного акценту (наголосу) в суголосних словах цей вірш можна класифікувати як такий, в якому чергуються окситонні (чоловічі) та парокситонні (жіночі) рими. І, як часто буває у Ліни Костенко, наприкінці поезії – її «сила», її емоційно-змістовий центр, що несе основне навантаження. Це чудові та щирі жіночі слова ніжності, вимовлені з інтонаційною виразністю: «Я Вас люблю, о як я Вас люблю!». Особливістю тут є звертання до коханого на «Ви», саме таке, з великої літери
Шкапа(кінь): -Гладь коня вівсом, а не батогом. -Кінь на чотирьох ногах і то спотикається. -Не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне. Осел: -Був би послом, якби не вдався ослом. -Держись за гриву, бо за хвіст не вдержишся. -Лучче бути хвостом живого собаки, чим головою дохлого лева. Щука: -Заснула щука, та зуби не сплять. -На те щука в річці, щоб карась не дрімав. -Не всі старі щуки карасів хватають. Цап(козел): -І кози ситі, і сіно ціле. -Знає, де козам роги виправляють. -Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала. Лисиця: -Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить -Дивиться лисичкою, а думає вовком. -У вічі, як лис, а поза очі, як біс.
У вірші три строфи, написані п’ятистопним ямбом з використанням перехресного римування. Пейзажних елементів у поезії набагато, їх становить тільки перший рядок – «Осінній день березами почавсь», але цей мальовничий зачин налаштовує реципієнта на мінорний осінній лад, створює 5 настрій, який прагне передати поетеса. Метафоричні рядки («Різьбить печаль свої дереворити», «Свій будень серця будемо творити») додають твору необхідної чуттєвої тональності. Враження таємничості та неможливості вимовити словами те, що переповнює душу ліричного «я», додає незвичайне римування, спричинене наявністю рефрену. Ліна Костенко римує рядки наступним чином: 1 строфа: а б а б, 2 строфа: в б в б, 3 строфа: г б г б. За місцем ритмічного акценту (наголосу) в суголосних словах цей вірш можна класифікувати як такий, в якому чергуються окситонні (чоловічі) та парокситонні (жіночі) рими. І, як часто буває у Ліни Костенко, наприкінці поезії – її «сила», її емоційно-змістовий центр, що несе основне навантаження. Це чудові та щирі жіночі слова ніжності, вимовлені з інтонаційною виразністю: «Я Вас люблю, о як я Вас люблю!». Особливістю тут є звертання до коханого на «Ви», саме таке, з великої літери
-Гладь коня вівсом, а не батогом.
-Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
-Не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне.
Осел:
-Був би послом, якби не вдався ослом.
-Держись за гриву, бо за хвіст не вдержишся.
-Лучче бути хвостом живого собаки, чим головою дохлого лева.
Щука:
-Заснула щука, та зуби не сплять.
-На те щука в річці, щоб карась не дрімав.
-Не всі старі щуки карасів хватають. Цап(козел):
-І кози ситі, і сіно ціле.
-Знає, де козам роги виправляють.
-Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала.
Лисиця:
-Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить
-Дивиться лисичкою, а думає вовком.
-У вічі, як лис, а поза очі, як біс.