аналіз вірша І.Андрусяка "В брутально-білий часопростір": в брутально-білий часопростір весна пручається — і все дорога сполучає кості недоруйнованих осель і стеляться пробиті гнізда крикливими птахами крил що дочекатися над містом на нас повинен тільки пил за сонцем сховані квартали собак і мух собак і риб ми не розтанули ми стали зубато просуватись вглиб стійка відсутність божевілля місити глину по воді дорога сполучає тіло не залишаючи слідів
Друже, озирнися навкруги. Всесвіт загортає тебе в теплі обійми, дарує тобі можливість бути життєрадісним, працьовитим, допитливим, добрим і щирим, любити свою рідну матінку Україну. Зелені луги і могутні ліси, родючі лани - це все моя Батьківщина. Усміхнені і мужні люди навколо мене - це теж моя рідна ненька Україна. Любити, боронити рідну землю надихає нас наш рідний всесвіт, наша соборність і доброзичливість, підтримка усього демократичного світу. Хай живе і процвітає моя Україна! Здоров’я і добробуту усьому прогресивному світу!
Можно лучний ответ