Аналіз вірша "дівча" андрій малишко дівча стояло і співало, сріблясту ниточку вело про те, що радості замало і зло людині — всюди зло; без батька й нені, в самотині, убогий вичахне обід, що тяжко жити сиротині, і шлях — не шлях, і брід — не брід. а від петрівців, з синьодолу, із трав, із неба — звідусіль нам осінь винесла до столу солдатський хліб, росу і сіль. і так хотілось, як на свято, в людському щедрому гурті, всю землю з радістю віддати отій маленькій сироті; щоб стала осінь біля тебе — весною щедрості, дитя! ревло над шляхом сиве небо про світ, сирітство і життя.
1.Ким був старий дід Варава?
А.Продавцем сільмагу
Б.Мисливцем
В.Рибалкою
Г.Сторожем на баштані
2.Собакевич у повісті «Тореадори з Васюківки» - це
А.цуценя, що жило у шкільному подвір’ї
Б.цуценя, якого врятували хлопці
В.собака Яви, що був вірним другом хлопця з раннього дитинства
Г.собака Павлуші, що сторожував двір батьків і хлопчика
3.Як помстилася друзям Контрибуція?
А.побила обох
Б.прогнала селом
В.загнала у калабаню
Г.підняла на роги
4.Яке прізвище було в Павлуші ?
А.Валігура
Б.Собакевич
В.Рень
Г.Завгородній
5.Чому Ява та Павлуша вирішили стати тореадорами?
А.бо мріяли обрати цю професію в майбутньому
Б.на спір
В.бо мріяли, щоб їх показували по телевізору та усі їх знали
Г.бо подобався фільм про тереадорів
6.В кого гралися хлопці на баштані?
А.у космонавтів
Б.у тореадорів
В.у єгипетських фараонів
Г.у міліціонерів
7.Яке лихо вчинив бугай Петька( Всеволод Нестайко « Тореадори з Васюківки):
А.розбив сусідську огорожу;
Б.зіпсував комбайн Явиного діда;
В.загнав дачника на телеграфний стовп;
Г.зламав сторожовий курінь.
8."Тореадори з Васюківки" за жанром це-:
А.Оповідання
Б.Історичний роман
В.Пригодницька повість
Г.Казка
9.Упізнай про кого йдеться: "П'ятипудова, противна й плямиста, як географічна карта"
А.корова
Б.кобила
В.коза
Г.свиня
10.Чому будову метро хлопці вимушені були призупинити?
А.не вистачило будматеріалів;
Б.побачив тато і заборонив;
В.зруйнувала тварина
Г.лили сильні дощі.
Объяснение:
Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка (її поезію й оповідання для дітей українською мовою добре знали в Україні), була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Батько, Петро Антонович Косач — високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Дитячі роки пройшли на Волині: у Новограді-Волинському (1871 — весна 1879), Луцьку, в селі Колодяжному, що під Ковелем.
У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Дядько Лесі (так її називали у сім'ї і це домашнє ім'я стало літературним псевдонімом) — Михайло Драгоманов, був відомим ученим, громадським діячем, який перед еміграцією до Франції й Болгарії співпрацював із Іваном Франком. Йому належить одна з провідних ролей у формуванні племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями, ідеалами служіння батьківщині, які вона переросла, і допомагав їй як літературний критик і фольклорист.
Дитинство

Леся Українка у волинському народному вбранні. 1878—1879 роки
Леся Українка та її брат Михайло (в сім'ї їх називали спільним ім'ям — Мишелося) навчалися у приватних учителів. Рано (у 4 роки) навчилася читати[4]. У січні 1876 року О. П. Косач з дітьми Михайлом і Ларисою приїхали до Києва, щоб попрощатися з М. П. Драгомановим перед його вимушеною еміграцією.
«Пригадую, … я привезла своїх старших дітей Михася й Лесю до Києва; жили вони якийсь час у Михайла, щоб скількимога ближче спізнатися з дядьком і його родиною[5] »
Влітку того ж року О. П. Косач разом з Лесею та Михайлом відпочивають в селі Жабориці. Тут Леся вперше почула розповіді матері про Мавку.
«…Видко було, що перебування в Жабориці зробило на Лесю дуже велике враження і дуже їй сподобалося: вона, бувало, раз у раз із втіхою згадує, що те або те чула чи бачила в Жабориці… Жаборицькі пісні, казки, різні повір'я, звичаї, купальські, жнив'яні і т. д. Леся добре пам'ятала і часто згадувала…[6] »
Шість ро́ків ма́вши Леся почала вчитися вишивати.
«Леся зосереджена і дуже вражлива. Багато часу присвячує вишиванню, могла навіть вишити батькові сорочку[7] »

Лариса Косач (Леся Українка), 1887 р.

Лариса Косач (Леся Українка)
У 1878 році батьки Лесі поїхали на Всесвітню виставку до Парижу, де зустрілися з Михайлом Драгомановим. У цей час доглядати дітей приїздить Олена Антонівна Косач, сестра Лесиного батька. Дружба з «тіткою Єлею» залишила помітний слід в житті і творчості поетеси[8].
7 (19) листопада того ж року наказом міністерства внутрішніх справ П. А. Косача перевели на роботу до Луцька.