Батько Михайлика — лицар-хлібороб. В образі Панаса Дем’яновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батько працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає, і на світі держить його і сім’ю. Таким чином, першовідкривачами краси життя виступають потомственні хлібороби. Люба — подружка михайлика,має 8 років,карі очі.Дівчина життєрадісна,мила,з хорошими рисами вдачі,має гарний голос,доброзичлива,щедра та довірлива.Воеа так само тонко відчуває природу, як її друг Михайлик.
Заквіт осінній сум,
осінній сум заквіт.
На віях я несу
гаптований привіт —
і любій принесу,
прохатиму: візьми;
заквіт осінній сум —
заквітнемо і ми
Гарячий день — і враз достигне жито
І доп'яніють обважнілі грона.
Він ще незнаний, ще непережитий,
Єдиний день — мого життя корона
Хорей
Піднялися крила
Сонних вітряків,
І черешню білу
Вітер розбудив.
І війнув на книги,
Розметав листи…
Серце! Ти не з криги?
Не з заліза ти?
Та замало буде тихої дороги.
Усміхнеться неня: «Ну і басурман! »
Налигаю місяць на срібляні роги,
Шкереберть на ньому полечу в туман