Аналіз вірша вже осені кругом передчуття… (20 ) вже осені кругом передчуття… і павутиння срібно простяглося між саду віт. упавши в небуття, пожовклий лист торкнув моє волосся, немов шепнув: “забудь, забудь про все, як я забув про те, що звем життям ми. мене холодний вітер понесе і замете печальними снігами, як і тебе — байдужий вихор літ, і знать ніхто, і знать ніхто не буде, що ти колись любив, співав цей світ і що тебе за це любили люди”. як тихо скрізь. поволі гасне день. але, як те, що знову він приходить, листком пожовклим з дерева пісень я не впаду у пам’яті народу.
