АНАЛIЗ ВIРША Жанр,Рід літератури,Iдея , тема , художнi засоби Надія Врищ Руки матері
Вже десять літ, як ти лежиш в землі,
Лише на цвинтарі заквітчаний горбочок,
Але завжди свої і своїх дочок
Несу тобі тривоги і жалі.

Твоє життя – неписаний роман,
Що не сторінка – то життєва драма.
Я ж пам’ятаю руки твої, мамо,
У шорстких шрамах від численних ран.

Ті руки рідко відпочинок знали,
Вони мастили, прали і пекли,
Малими нас до школи повели,
На самостійний шлях благословили.

Вони не мали витончених рис,
Були негарні, темні, вузлуваті,
Але вони життя творили в хаті.
Рукам тим материнським поклонись.

Щоб забавити дітей оповіддю, Галина Малик робить її веселою і повчальною водночас. її герої мають і фантастичні здібності, як, наприклад, Недочеревик, який може подорожувати в наш світ з Недоладії, так і звичайні, притаманні людям риси — ледащі, гнів, непослідовність. Не забула казкарка і про батьків, нагадуючи їм зі сторінок книжки, що виховувати малих дітей треба, насамперед, казкою. Тому що хто, як не улюблені персонажі, можуть власним прикладом продемонструвати, як треба чинити в тій чи іншій ситуації, а які дії можуть накликати біду.
У казці «Незвичайні пригоди Алі в країні НедоладіЬ порушено дуже цікаве питання: «Чи треба доводити справи до кінця?» Дівчинка Аля, яка все полишала на половині, потрапила за це в чарівну країну Недоладію, де зрозуміла, що незакінчені справи можуть призвести до великих неприємностей. Тому, повернувшись додому, вона не тільки доробила усі свої справи, а ще почала попереджати інших, щоб закінчували почате. Отже, авторка за до Алі доносить до читачів головну думку казки про те, що кожна розпочата справа має бути завершена.

«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. Будь ласка розкажи як мені можна знайти скарби .А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.До побачення, Яво, і усього тобі найкращого!»