Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Відповідь:
1А, 2А, 3В, 4А, 5В, 6А, 7А, 8Б, 9А, 10 кульмінація твору - хвороба, а потім самогубство Фрідріха, 11 мова йде про дітей,
1.У голодні роки прадідусь Софійки Павло мусив продати А корівку
2. У кого Гордій Кулаківський видурив маєтності кількох родів? А Міщенка
3. Хто порадив Софійці перебиратися "потрохи вперед, від покоління до покоління, ... коли здaтнa будеш відвернути невідворотне"? В сліпий старець
4. "Прийшов із боїв і не схотів повертaтись. Зaховaлa його в цей льох… Ось, більше, як тридцять літ…" просидів у льоху А Василь Кулаківський
5. Ким себе побачила в майбутньому Софійка? В письменницею
6. Виберіть особливість, якою новела відрізняється від оповідання А несподівана розв’язка
7. Що (або кого) було зображено на фотокартці, яку німець Фрідріх щоразу показував дітям? А двох дівчаток у білих сукенках
8. Як ставилися наші люди до полонених німців? -Б місто не сердилося на німців, вдови жаліли їх
9. Що стало символом пам’яті про полоненого німця після його смерті? А квітка нагідки
10. Укажіть кульмінаційний момент у новелі «Гер переможений».
11. Про кого сказано: «І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали грядку»?
12. Укажіть прізвище таких героїв: Данило, Михайло. (вибачте, не знаю в якому творі)
Пояснення: