Жила-була пташка. Вона дуже любила гратися під сонцем у лісі. Одного сонячного дня, коли вона була дуже захоплена грою з своїми птахами-друзями вона побачила зайчика, який попав у пастку мисливця. Заєць благав її до йому, але тільки одна вона йому до друзі не хотіли допомагати зайчику, та ще й ображали його. Бідний зайчик вже плакав коли до нього прилетіла пташечка. Вона сама хотіла йому до але вона була дуже слабка і не могла нічим до Потім вона полетіла до людських осель і прохала людей до бідному зайчику. Ніхто з людей не хотів тратити свій час на якогось безглуздого і неуважного зайця. Але один хлопчик Тарас пішов за пташкою і допоміг зайчику вибратися із біди. Через три дні зайчик прийшов в гості до пташки і подякував їй, за те що вона до йому вибратися із пастки мисливця. Вони ще довго гралися з зайчиком і назавжди залишиль друзями.
У драмі «Талан» М. Старицький ставить і розв’язує з демократичних позицій низку важливих на той час проблем, зокрема таких, як доля митця в буржуазному суспільстві, ставлення цього суспільства до митця перед народом та боротьба за реалістичні шляхи розвитку мистецтва. Події, змальовані в драмі, відбуваються в добре відомому для Старицького мистецькому світі. Чудово знаючи стан театральних справ на Україні, добре розуміючи велике значення сценічного мистецтва в житті народу, драматург правдиво відтворив важкі умови життя та праці акторів українських театрів. Він показав, що причиною цього було буржуазно-поміщицьке суспільство з його антигуманними законами життя та розтлінною мораллю. Старицький уперше в українській літературі порушив тему життя та творчих буднів українських акторів. Ця п’єса, як зазначає автор у назві, «Із побиту малоруських акторів». Драматург зображує діяльність прогресивних митців, що прагнуть своєю сценічною працею вірно служити народові. Борючися проти апологетів безідейного мистецтва, мистецтва для розваги, вони захищають основні принципи реалістичного, народного театру, його могутню соціально-виховну роль. Такими є Степан Безродний, Марко Жалівницький, Ганна Кулішевич та інші актори. До належить і молода талановита актриса Марія Лучицька. У театрі Лучицька веде тривалу боротьбу проти сваволі та інтриг з боку бездарної артистки Катерини Квятковської, деспотичного антрепренера трупи Юрія Котенка, продажного репортера газети Аврама Юрковича та інших. Усі вони не тільки заважають творчій праці актриси, але й прискорюють її трагічний кінець. У драмі «Талан» основну увагу драматург зосереджує на всебічному розкритті образу Лучицької, на показі її сценічного та особистого життя. Інші персонажі зображені блідніше: вони власне підпорядковані більш широкому розкриттю образу головної героїні твору. Користуючись великим успіхом на сцені, Лучицька прагне до особистого щастя, не розуміючи того, що воно для неї можливе лише в натхненній творчій праці на користь народу. Трагічна смерть артистки — типове явище у класовому тодішньому суспільстві, панівні кола якого вороже ставились як до справжнього мистецтва, так і до талановитих діячів сцени. Тема «Талан»— зображення життя інтелігенції, театру, життєвого вибору служителів мистецтва.
Жила-була пташка. Вона дуже любила гратися під сонцем у лісі. Одного сонячного дня, коли вона була дуже захоплена грою з своїми птахами-друзями вона побачила зайчика, який попав у пастку мисливця. Заєць благав її до йому, але тільки одна вона йому до друзі не хотіли допомагати зайчику, та ще й ображали його. Бідний зайчик вже плакав коли до нього прилетіла пташечка. Вона сама хотіла йому до але вона була дуже слабка і не могла нічим до Потім вона полетіла до людських осель і прохала людей до бідному зайчику. Ніхто з людей не хотів тратити свій час на якогось безглуздого і неуважного зайця. Але один хлопчик Тарас пішов за пташкою і допоміг зайчику вибратися із біди. Через три дні зайчик прийшов в гості до пташки і подякував їй, за те що вона до йому вибратися із пастки мисливця. Вони ще довго гралися з зайчиком і назавжди залишиль друзями.