Я пропоную написати твір про Івана Силу таким чином:
Іван Сила – український борець, боксер, важкоатлет, що втілює непереможний дух нашого народу. Цей чоловік чимало часу виступав у цирку, інтригував глядачів своїми чарівними номерами. Проте не лише своєю спортивною кар’єрою був відомий Іван. Важкоатлет славився ще й своєю духовністю, добротою та щирістю. Іван Сила зневажав тих, хто ображає слабших і завжди прагнув заступитися за тих, хто цього потребує. Після того, як спортсмен приїхав на заробітки до міста, він був свідком сцени побиття цілим натовпом однієї людини. Для нього це було неприпустимими, тому він став на захист того нещасного. Звичайно, згодом виявилось, що цей нещасний – простий злодій. Але ця подія із житті Івана дає нам зрозуміти, що цей чоловік – надзвичайно добра та чуйна до проблем навколишніх людина. Не тільки до людей Іван виявляє свої найкращі риси. Важкоатлет також не розуміє дикунства з боку глядачів до тварин. Виступаючи у цирку, він був змушений битися з биком. Це був найнеприємніший бій у його житті, після якого він тяжко переживав: «Чим бідолашна тварина завинила, що люди роблять із неї смертельну забавку?». Іван – сильний фізично та морально чоловік. Для него неприпустимо, коли страждають інші: будь то люди, чи тварини. Це славетна людина втілює найкращі риси усього українського народу – його доброти та щирості.
«причи́нна» — романтична тараса шевченка, написана орієнтовно в 1837 році в петербурзі, один з ранніх творів поета.
датується орієнтовно на підставі свідчень шевченка в автобіографії (де він називає «причинну» серед ранніх своїх творів) та на допиті в iii відділі у справі кирило-мефодіївського братства 21 квітня 1847 року (під час якого поет зазначив, що почав писати вірші 1837), а також на підставі повідомлення євгена гребінки в листі догригорія квітки-основ'яненка від 18 листопада 1838 року про передачу шевченком творів для публікації в альманасі «ластівка».
автограф невідомий. найраніший повний текст, що дійшов до сьогодні, — першодрук в альманасі «ластівка».
«причинна» — один із ранніх творів шевченка, написаний ще до його викупу з кріпацтва. в автобіографії поет зазначив, що перші вірші складалися ним у петербурзі влітньому саду і що з численних ранніх своїх спроб він згодом опублікував тільки «причинна»:
«у цьому саду і в той же час почав він[1]робити етюди у віршованому мистецтві; з багаточисельних спроб він згодом надрукував лише одну «причинна»[2].
як свідчить запис аполлона мокрицького у щоденнику, 31 березня 1837 року він показував вірш шевченка карлу брюллову та віктору григоровичу:
«показав його вірш, яким брюллов був надзвичайно задоволений, і, побачивши з оного думки і почуття молодої людини, зважився витягати його з кріпосного стану»[5].
Іван Сила – український борець, боксер, важкоатлет, що втілює непереможний дух нашого народу. Цей чоловік чимало часу виступав у цирку, інтригував глядачів своїми чарівними номерами. Проте не лише своєю спортивною кар’єрою був відомий Іван. Важкоатлет славився ще й своєю духовністю, добротою та щирістю.
Іван Сила зневажав тих, хто ображає слабших і завжди прагнув заступитися за тих, хто цього потребує. Після того, як спортсмен приїхав на заробітки до міста, він був свідком сцени побиття цілим натовпом однієї людини. Для нього це було неприпустимими, тому він став на захист того нещасного. Звичайно, згодом виявилось, що цей нещасний – простий злодій. Але ця подія із житті Івана дає нам зрозуміти, що цей чоловік – надзвичайно добра та чуйна до проблем навколишніх людина. Не тільки до людей Іван виявляє свої найкращі риси. Важкоатлет також не розуміє дикунства з боку глядачів до тварин. Виступаючи у цирку, він був змушений битися з биком. Це був найнеприємніший бій у його житті, після якого він тяжко переживав: «Чим бідолашна тварина завинила, що люди роблять із неї смертельну забавку?».
Іван – сильний фізично та морально чоловік. Для него неприпустимо, коли страждають інші: будь то люди, чи тварини. Це славетна людина втілює найкращі риси усього українського народу – його доброти та щирості.
«причи́нна» — романтична тараса шевченка, написана орієнтовно в 1837 році в петербурзі, один з ранніх творів поета.
датується орієнтовно на підставі свідчень шевченка в автобіографії (де він називає «причинну» серед ранніх своїх творів) та на допиті в iii відділі у справі кирило-мефодіївського братства 21 квітня 1847 року (під час якого поет зазначив, що почав писати вірші 1837), а також на підставі повідомлення євгена гребінки в листі догригорія квітки-основ'яненка від 18 листопада 1838 року про передачу шевченком творів для публікації в альманасі «ластівка».
автограф невідомий. найраніший повний текст, що дійшов до сьогодні, — першодрук в альманасі «ластівка».
«причинна» — один із ранніх творів шевченка, написаний ще до його викупу з кріпацтва. в автобіографії поет зазначив, що перші вірші складалися ним у петербурзі влітньому саду і що з численних ранніх своїх спроб він згодом опублікував тільки «причинна»:
«у цьому саду і в той же час почав він[1]робити етюди у віршованому мистецтві; з багаточисельних спроб він згодом надрукував лише одну «причинна»[2].як свідчить запис аполлона мокрицького у щоденнику, 31 березня 1837 року він показував вірш шевченка карлу брюллову та віктору григоровичу:
«показав його вірш, яким брюллов був надзвичайно задоволений, і, побачивши з оного думки і почуття молодої людини, зважився витягати його з кріпосного стану»[5].