БАЛОВ

1. На питання дитини «Що таке щастя?», мати відповіла, що це:

а) радість і задоволення;

б) гармонія з оточуючим тебе світом;

в) доля.

2. Хата, де жила жінка з дитиною, знаходилася:

а) неподалік від смерекового лісу;

б) на горбочку;

в) поруч з панським маєтком.

3. Який художній засіб використав Б. Лепкий у фразі: «…за хвилину виплив

місяць»?

а) епітет;

б) порівняння;

в) метафору.

4. Коли хлопчик був у ліжку, приготувавшись до сну, то мати йому:

а вала колискової;

б) розповіла цікаву казочку;

в) прочитала молитву.

5. Під вікном хати вночі співав:

3

а) жайворонок;

б) соловей;

в) невідомий птах.

6. Хлопчик сподівався, що дістати той чарівний цвіт щастя йому до а) мати;

б) вода ставу;

в) добрий дідусь.

7. Квітку щастя Б. Лепкий у творі називає:

а) пахучою і променистою;

б) яскравою і привабливою;

в) ніжною і сяючою.

8. Щоб пере на інший берег ставка, хлопець звернувся до:

а) лебедя;

б) хвилі;

в) чарівного човника.

9. Ранішня прогулянка для героя закінчилась:

а) його хворобою;

б) неприємною сутичкою зі сторожем;

в) тим, що він знайшов квітку-щастя.

10. Твір «Цвіт щастя» закінчується риторичним запитанням, яке стосується

пошуку хлопцем квітки-щастя:

а) «Та чи дістане її? Хто знає?»;

б) «А чи ви знайшли цей чарівний цвіт?»;

в) «Для чого ж шукав він цей цвіт? Як ви вважаєте?».

Объяснение:

Суспільство — це не просто сукупність людей, які проживають, наприклад, у певній країні. Сутність суспільства, його стан виявляється у соціальній взаємодії людей. Саме вступаючи в соціальні взаємодії, кожна людина є одночасно і «продуктом» суспільства, і його «творцем». Кожен із нас упродовж свого життя засвоює окремі переконання та моделі поведінки, які існують у суспільстві (є «продуктом» суспільства), але водночас своїми щоденними діями та взаємодіями долучається до творення поточного стану суспільства, пропонуючи щось нове або відтворюючи існуюче. На нашу думку, соціальну поведінку людей визначають механізми «агентності» та «суб’єктності».

Дещо подібною за будовою є новела «Impromtu phantasie».

О. Кобилянська відкидає традиційні принципи сюжетотворення й монтує сюжет з окремих епізодів за принципом контрасту. Об’єднує їх образ оповідачки, який зливається з образом героїні, спорідненої з власним ліричним «Я» авторки. Оскільки подієвий ланцюг у новелі ослаблений, основну увагу у творі приділено не зображенню картин зовнішнього світу, а глибинному розкриттю внутрішнього світу героїні.

За аналогією до контрастів переживань у музичному ноктюрні в новелі чергуються два відмінні настрої героїні: мрійливість, пасивність, нерішучість — з одного боку, та активність, жвавість, навіть неперед- бачуваність — з іншого. Своєрідним мотто твору є мрійливий, часом сумний настрій героїні, яка «ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима...». Вона любить гати за хмарами, які кличуть її ввись, до гармонії й досконалості. Ось героїня замріяно споглядає природу, а тут уже кидає виклик природним силам і вирушає посеред бурі купувати наперсток, не боїться упіймати за уздечку норовливого жеребця, що було не до снаги навіть хлопцям.

Найдетальніше в новелі описано епізод у кімнаті, коли майстер налагоджує фортепіано. Авторка через сприйняття героїнею музики Шопена передає зародження першого почуття кохання, якого вона й сама ще не усвідомлювала. Музика передавала набагато більше, ніж дівчина зрозуміла сама в собі.

За аналогією до музичного твору О. Кобилянська застосовує прийом контрасту не лише для зображення характеру героїні, а й для протиставлення розриву між її великим духовним потенціалом у дитинстві та нереалізованістю в дорослому житті, що відповідало приписам неоромантизму.

Текст новели написано абзацами з мінімальною кількістю речень, що справляє незвичне візуальне враження та імітує музичний твір.