Пояснення:Полонені німці зводили цей квартал з любов’ю і розпачем. Спочатку еони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував: “Шнель, бидлото, шнель!” Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити, але тільки-но звівся фундамент, як щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини лагідно лягали в руки, не обривали
м’язи і не дряпали шкіру, немовби розмовляли з полоненими про те, що цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці Лейпцига.
Коли протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки. Де він узяв те насіння, невідомо, але ми, діти, добре пам’ятаємо, як він клав між грудочками зернини, як потім притоптував їх і, повернувшись до нас, усміхався: “Гут… кіндер… гут”. А коли німців повели в барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці. Уранці, коли їх вивели на роботу, ми ще спали, але навіть крізь
сон я чула, як скреготіли в розчині лопати, як стукали дужками відра, як надсадно бухикав Фрідріх і гиркав охоронець.
Місто давно не сердилося на німців, удови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин і дітей, часом приносили щось з одягу – старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів “фрау”.
– Шнель! Шнель!
У Фрідріха теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу, чи забувши, що ми вже бачили, а чи хотів похизуватися, які в нього чепурні діти. І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті. Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний, що ми не могли його не дражнити. Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок.
Під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і харкав кров’ю. Охоронець замість “шнеляти” простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною.
Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли – сонця і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху так. що самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували.
Одного ранку його знайшли під стіною барака, де він стояв спиною до людей, понуривши голову.
– Бидлото, тобі що – немає нужника? – гиркнув охоронець і тут же осікся: від шиї до коробки сіріла мотузка.
Коли зняли його і взяли на руки, то здивувалися, що немає в ньому тіла. Його поховали за містом, укинувши в яму і навіть не насипавши горба.
Осінь видалася теплою, в кінці листопада ми перейшли в новий дім. Якось посеред грудня я сиділа на вікні і раптом побачила квітку. Пролітав перший сніжок, а вона цвіла собі під вікном.
Була велика і кошлата, не квітка, а півсоняха. Я одяглася, вискочила на подвір’я, простягла руку, щоб зірвати, і відсіпнула. Поруч з нагідкою стояв зроблений з паличок і зв’язаний нами хрест…
Минуло півстоліття. За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не всохла підлога. Якось син вирішив повісити на стіні поличку. Стіна не піддавалася дрилю, а потім дриль шурхнув у якийсь отвір. Коли вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. У рукавиці лежала фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. Дриль пошкодив їм черевички, але дівчатка дивилися на нас, мов живі, і запитували:
– Ви не знаєте, де наш тато?..
БУДЬ УВАЖНИМ ДО СЛОВА
Гер – нім. пан; шанобливе звертання в нім. мові до чоловіка.
1. розповідь про мешканців села спасівка: звичаї, обряди, особливості поселення, взаємостосунки, діяльність. серед спасівчан — родина судаків (дід андрій, його син степан з жінкою палажкою, два сини — петро і павло, дочка ганна). павло — розбишака, завжди захищав сестру ганну. під час нападу татарви село спасівка згоріло, його мешканців або вбито, або забрано в полон. павлусеві вдалося втекти від загарбників, він вирішує розшукати сестру і визволити її з полону. 2. опис українського степу. розповідь про роль свиридової могили для козаків. семен непорадний знімає з коня пораненого павлуся, надає йому притулок. приїзд козацького загону, в якому служив петро, брат павлуся. зустріч братів. з розповіді павлуся петро дізнається про пожежу в спасівці та трагічну долю своїх рідних. дід панас лікує павлуся. козаки вирішують вранці наздогнати татарське військо і здійснити напад на нього. 3. під час відпочинку козаків до їх табору наближався татарин. він хотів всіх перерізати, але його вислідив і спіймав непорадний за аркана. полонений татарин розповів про напад орди на спасівку. до козаків прибув загін на чолі із сотником андрієм недолею. між андрієм і остапом виникла сварка стосовно того, хто буде керувати козацьким військом. татарин має велике бажання обмінятися з павлусем сідлами. хитрість і підступність татарина викриває козак непорадний. козацтво вирішує вийти у похід на татар, користуючись інформацією полоненого. 4. хвилювання павлуся перед битвою. під час військових подій петро намагається бути з братом. козаки у стані ворога. битва. в бою гине тріска, багато козаків. поховання загиблих. перемога над ворогом. в полон до козаків потрапляє молодий мустафа-ага. с. непорадний відпускає полоненого ним татарина на волю. 5. степан судак розпутує мотузку на руках і за ножа є багатьом спасівчанам. під час нападу козаків на татар бранці тікають до річки в очерет. зустріч степана судака з синами. козаки переслідують татар. павлусь всупереч застереженням батька і брата вирушає у небезпечну подорож, щоб визволити рідну сестру з неволі. 6. павлусь розшукує сестру. двічі зробив зупинку для перепочинку. харциз карий, який вислідив хлопця, не дав йому можливості подорожувати далі. злодій продає павлуся татарам-купцям. карий раптово зустрічає козаків і намагається вдати із себе полоненого, що втік від татар. гусейн впізнає карого. козаки дізнаються про долю павлуся. суд над харцизом, який чинить гусейн. 7. павлусь сподобався багатому татарському купцю сулейману. сулейман привіз хлопця до себе і подарував його своєму синові мустафі. хлопець терпить приниження від молодого хазяїна, але думка про пошуки сестри підбадьорює його. за непокору павлуся відправляють служити на конюшню. хлопець тікає, заздалегідь приготувавшись до цього. перешкодою до втечі був татарин, якого павлусь намагався обдурити різними . хлопець повертається до мустафи, його очікує чергове покарання. кару призупинено. павлусь від’їжджає до девлет-гірея. 8. павлусь потрапляє у бахчисарай на прийом до девлет-гірея, який намагається знайти відповідь на запитання: «що відомо про мого сина мустафу? » щоб дати відповідь на це запитання, павлусь, до хитрощів, пропонує девлет-гірею віднайти сестру ганнусю. сестру знайдено. хвилююча зустріч павла з ганнусею. павло інструктує сестру перед розмовою з девлет-гіреєм щодо його сина мустафи. брат з сестрою перебувають при дворці девлет-гірея, поки тривають подальші пошуки мустафи. 9. під час перебування у девлет-гірея павлусь згадав, як на україні святкується різдво (колядки, щедрівки, ковзання на санках). повернення хана з сином додому. викривається хитрість павла стосовно того, що ганнуся бачила, як склалася подальша доля мустафи у козаків. хан пропонує хлопцю з сестрою залишитися жити з ним, прийняти нову віру. павло просить для себе і сестри вільну, щоб повернутися на україну, а також викупити у сулеймана-ефенди земляка остапа швидкого.
Відповідь:
Пояснення:Полонені німці зводили цей квартал з любов’ю і розпачем. Спочатку еони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував: “Шнель, бидлото, шнель!” Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити, але тільки-но звівся фундамент, як щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини лагідно лягали в руки, не обривали
м’язи і не дряпали шкіру, немовби розмовляли з полоненими про те, що цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці Лейпцига.
Коли протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки. Де він узяв те насіння, невідомо, але ми, діти, добре пам’ятаємо, як він клав між грудочками зернини, як потім притоптував їх і, повернувшись до нас, усміхався: “Гут… кіндер… гут”. А коли німців повели в барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці. Уранці, коли їх вивели на роботу, ми ще спали, але навіть крізь
сон я чула, як скреготіли в розчині лопати, як стукали дужками відра, як надсадно бухикав Фрідріх і гиркав охоронець.
Місто давно не сердилося на німців, удови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин і дітей, часом приносили щось з одягу – старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів “фрау”.
– Шнель! Шнель!
У Фрідріха теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу, чи забувши, що ми вже бачили, а чи хотів похизуватися, які в нього чепурні діти. І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті. Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний, що ми не могли його не дражнити. Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок.
Під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і харкав кров’ю. Охоронець замість “шнеляти” простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною.
Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли – сонця і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху так. що самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували.
Одного ранку його знайшли під стіною барака, де він стояв спиною до людей, понуривши голову.
– Бидлото, тобі що – немає нужника? – гиркнув охоронець і тут же осікся: від шиї до коробки сіріла мотузка.
Коли зняли його і взяли на руки, то здивувалися, що немає в ньому тіла. Його поховали за містом, укинувши в яму і навіть не насипавши горба.
Осінь видалася теплою, в кінці листопада ми перейшли в новий дім. Якось посеред грудня я сиділа на вікні і раптом побачила квітку. Пролітав перший сніжок, а вона цвіла собі під вікном.
Була велика і кошлата, не квітка, а півсоняха. Я одяглася, вискочила на подвір’я, простягла руку, щоб зірвати, і відсіпнула. Поруч з нагідкою стояв зроблений з паличок і зв’язаний нами хрест…
Минуло півстоліття. За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не всохла підлога. Якось син вирішив повісити на стіні поличку. Стіна не піддавалася дрилю, а потім дриль шурхнув у якийсь отвір. Коли вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. У рукавиці лежала фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. Дриль пошкодив їм черевички, але дівчатка дивилися на нас, мов живі, і запитували:
– Ви не знаєте, де наш тато?..
БУДЬ УВАЖНИМ ДО СЛОВА
Гер – нім. пан; шанобливе звертання в нім. мові до чоловіка.
Шнель – нім. швидко.
Гут – нім. добре.
Кі́ндер – нім. дитина.
Фра́у – нім. жінка.
Нужни́к – убиральня.
1. розповідь про мешканців села спасівка: звичаї, обряди, особливості поселення, взаємостосунки, діяльність. серед спасівчан — родина судаків (дід андрій, його син степан з жінкою палажкою, два сини — петро і павло, дочка ганна). павло — розбишака, завжди захищав сестру ганну. під час нападу татарви село спасівка згоріло, його мешканців або вбито, або забрано в полон. павлусеві вдалося втекти від загарбників, він вирішує розшукати сестру і визволити її з полону. 2. опис українського степу. розповідь про роль свиридової могили для козаків. семен непорадний знімає з коня пораненого павлуся, надає йому притулок. приїзд козацького загону, в якому служив петро, брат павлуся. зустріч братів. з розповіді павлуся петро дізнається про пожежу в спасівці та трагічну долю своїх рідних. дід панас лікує павлуся. козаки вирішують вранці наздогнати татарське військо і здійснити напад на нього. 3. під час відпочинку козаків до їх табору наближався татарин. він хотів всіх перерізати, але його вислідив і спіймав непорадний за аркана. полонений татарин розповів про напад орди на спасівку. до козаків прибув загін на чолі із сотником андрієм недолею. між андрієм і остапом виникла сварка стосовно того, хто буде керувати козацьким військом. татарин має велике бажання обмінятися з павлусем сідлами. хитрість і підступність татарина викриває козак непорадний. козацтво вирішує вийти у похід на татар, користуючись інформацією полоненого. 4. хвилювання павлуся перед битвою. під час військових подій петро намагається бути з братом. козаки у стані ворога. битва. в бою гине тріска, багато козаків. поховання загиблих. перемога над ворогом. в полон до козаків потрапляє молодий мустафа-ага. с. непорадний відпускає полоненого ним татарина на волю. 5. степан судак розпутує мотузку на руках і за ножа є багатьом спасівчанам. під час нападу козаків на татар бранці тікають до річки в очерет. зустріч степана судака з синами. козаки переслідують татар. павлусь всупереч застереженням батька і брата вирушає у небезпечну подорож, щоб визволити рідну сестру з неволі. 6. павлусь розшукує сестру. двічі зробив зупинку для перепочинку. харциз карий, який вислідив хлопця, не дав йому можливості подорожувати далі. злодій продає павлуся татарам-купцям. карий раптово зустрічає козаків і намагається вдати із себе полоненого, що втік від татар. гусейн впізнає карого. козаки дізнаються про долю павлуся. суд над харцизом, який чинить гусейн. 7. павлусь сподобався багатому татарському купцю сулейману. сулейман привіз хлопця до себе і подарував його своєму синові мустафі. хлопець терпить приниження від молодого хазяїна, але думка про пошуки сестри підбадьорює його. за непокору павлуся відправляють служити на конюшню. хлопець тікає, заздалегідь приготувавшись до цього. перешкодою до втечі був татарин, якого павлусь намагався обдурити різними . хлопець повертається до мустафи, його очікує чергове покарання. кару призупинено. павлусь від’їжджає до девлет-гірея. 8. павлусь потрапляє у бахчисарай на прийом до девлет-гірея, який намагається знайти відповідь на запитання: «що відомо про мого сина мустафу? » щоб дати відповідь на це запитання, павлусь, до хитрощів, пропонує девлет-гірею віднайти сестру ганнусю. сестру знайдено. хвилююча зустріч павла з ганнусею. павло інструктує сестру перед розмовою з девлет-гіреєм щодо його сина мустафи. брат з сестрою перебувають при дворці девлет-гірея, поки тривають подальші пошуки мустафи. 9. під час перебування у девлет-гірея павлусь згадав, як на україні святкується різдво (колядки, щедрівки, ковзання на санках). повернення хана з сином додому. викривається хитрість павла стосовно того, що ганнуся бачила, як склалася подальша доля мустафи у козаків. хан пропонує хлопцю з сестрою залишитися жити з ним, прийняти нову віру. павло просить для себе і сестри вільну, щоб повернутися на україну, а також викупити у сулеймана-ефенди земляка остапа швидкого.