Основна думка – філософія природи – бути схожою на людей, щоб ті звернули увагу на її неповторність і подібність із ними, закликати берегти її, милуватись нею.
Провідний мотив – природа
Объяснение:
Автор – Анатолій Мойсієнко
Жанр – пейзажна лірика
Тема – зображення дивовижного світу осінньої природи рідного краю
Ідея – висловити захоплення казковою суттю осінньої пори.
Основна думка – філософія природи – бути схожою на людей, щоб ті звернули увагу на її неповторність і подібність із ними, закликати берегти її, милуватись нею.
Провідний мотив – природа чудова та неповторна.
Віршовий розмір – верлібр
Вірш не поділений на строфи, рядки різної довжини, окремі з них римуються: несе-есе, Родощ-дощ, і написані хореєм. Отже, вірш має вільну будову, наближену до верлібра
А. Мойсієнко як лірик, пропонує нам розмаїття вдало підібраних зорових (жовтень несе жолуді, вітер набиває листям кисет), слухових (креше), кольористичних (жовті жолуді, золоте есе, золотий кисет) образів, з яких зіткані пейзажні картини. Цей вірш – відбиток осіннього настрою поета.
Художні засоби “Жовтень жовті жолуді”
Епітети: жовті жолуді, золоте есе, золотий кисет, золоті пожежі, золотими клешнями, золоту Родоз, золотим пожежником. Епітет «золотий» автор використовує 7 разів, у сполученні з різними іменниками, створюючи неповторні поетичні образи. Епітет – золотий передає велич та барви природи восени.
Метафори та персоніфікації: походжає дощ, жовтень…на базар несе жолуді, пише осінь…есе, набиває вітер золотий кисет креше люльку, пожежі пасе, дощ-пожежник.
Алітерація: повторення звука [ж]; а також звуків [ш], [с], що створює атмосферу шуму, звуку листя, що восени шурхотить під ногами ( несе, осінь, есе, пише, креше).
“Жовтень жовті жолуді” вірш читати
Жовтень жовті жолуді
На базар несе,
Пише осінь охрою
Золоте есе.
Листопадом, бабиним літом
Набиває вітер
золотий кисет,
злотом люльку креше,
золоті пожежі
попасом пасе.
Сонце — обережне —
Золотими клешнями —
В золоту Родощ
Золотим пожежником
Походжає дощ.
“Жовтень жовті жолуді” характеристика
Справжня поезія здатна змінювати наше сприйняття світу. Вона дає можливість побачити те, чого ми просто не помічаємо через щоденні турботи. Саме завдяки поезії ми щоразу по-новому відкриваємо для себе казкову красу природи. Звичайний осінній пейзаж під пером майстра слова олюднюється й оживає, наповнюється в нашій уяві яскравими кольорами і звуками. Анатолій Мойсієнко зображує осінь у стані и найбільшої краси — вона викликає не сум, а захоплення. Присутність ліричного героя у творі «Жовтень жовті жолуді…»
виражена мінімально. Він постає як заворожений ігач, який читає «золоте есе» осені в загадковій книзі природи.
З неабиякою майстерністю автор використав прийом персоніфікації, наділивши явища природи людськими властивостями. В уяві читача послідовно зринають виразні зорові образи: жовтень нагадує дбайливого господаря, який несе на базар зібраний урожай; вітер набиває свій золотий кисет не тютюном, а листям і павутинками бабиного літа; дощ походжає, як завзятий пожежник… Загальну картину доповнює незвичний образ сонця: воно незграбне, немов рак, бо має золоті клешні-промені, і дуже обережне, бо осіннє.
У творі панують осінні кольори, золотий і жовтий. Не раз уживаний епітет «золотий» викликає в уяві привабливу картину не сумної і плаксивої, а саме красивої і величної осінньої природи.
Інтонаційної виразності цій поезії надають повтори приголосних і голосних звуків — алітерації й асонанси. Сполучаючись між собою, вони формують неповторний звукопис усього твору, який збагачує яскравий малюнок осінньої природи.
Додатково:
"Вертатись пізно" аналіз Ігор Павлюк
«З янголом на плечі» аналіз вірша
Анатолій Мойсієнко біографія та цікаві факти
Приєднуйтесть:
Оцініть статтю
Додати коментар
Ім'я *
Email *
Коментар
Анонім 21.01.2021 в 12:33
Ясно що нічого не ясно
Відповіcти
Юлія 21.01.2022 в 13:18
Дякую за до
Відповіcти
Вам також може сподобатися
«Стефа і її Чакалка» аналіз
“Тече вода з-під явора” аналіз (паспорт)
Антін Лотоцький «Ольга Перевізникова» аналіз (тема, план)
Твір на тему: «Моє улюблене заняття малювання»
Повне або часткове використання інформації тільки за наявності активного посилання на сайт
3. Іван Якович любив пити медовуху, вино. Смачно готував каву, збирав і любив їсти гриби й рибу, що сам ловив. Іван Франко понад усе любив збирати гриби. Їх варили, смажили, сушили на зиму. Донька пише: “Присмажені гриби з молодою картоплею були смачною й улюбленою стравою тата”.
4. Навчаючись у Дрогобицькій гімназії, Франко жив на квартирі в далекої родички Кошицької на околиці міста. Нерідко спав у трунах, які виготовлялися у її столярній майстерні (“У столярні”)
5. Восени 1875 року Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. Спочатку належав до москвофільського товариства. Москвофільство було дуже популярне серед галицької інтелігенції в другій половині ХІХ століття. Москвофілом був також один із засновників “Руської Трійці” Яків Головацький.
6. Як і більшість молодих людей того часу, Іван Франко захоплювався ідеями соціалізму. Читав твори Маркса, Енгельса, листувався з Михайлом Драгомановим. Однак наприкінці життя він зрозумів хибність ідеї Маркса, назвавши соціалістичну державу тюрмою.
7. Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви “українці” замість “русини” — так традиційно називали себе корінні галичани. В “Одвертому листі до галицької української молодежі” (1905) Франко писав: “Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…”
виховало чотирьох дітей – Андрія, Тараса, Петра, Анну.
10. Подружнє життя Франків не було щасливим. Матеріальні нестатки, хатні злидні, щоденні турботи, вороже ставлення до Ольги з боку найближчих співробітників мужа, зокрема Михайла Павлика, й частини суспільства, що ставилися до неї ще з більшою неприязню, ніж до самого Франка, як до схизматички — все це зломило жінку. Наслідком були сухоти, нервове перенапруження, а згодом і цілковитий психічний розлад. Одинока, покинута дітьми померла 17 липня 1941 року і похована на Личаківському цвинтарі, на полі № 4 неподалік від свого чоловіка.11. Франко відомий своїм інтересом до індійської культури, він вивчав літературу, філософські твори, тексти Вед на санскриті. Сам він говорив: “Жаль, що я не орієнталіст”. Серед перекладів Івана Франка – біблійна “Книга Буття”. Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою.
15. Франко на сьогодні єдиним українським поетом, який номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури.
Основна думка – філософія природи – бути схожою на людей, щоб ті звернули увагу на її неповторність і подібність із ними, закликати берегти її, милуватись нею.
Провідний мотив – природа
Объяснение:
Автор – Анатолій Мойсієнко
Жанр – пейзажна лірика
Тема – зображення дивовижного світу осінньої природи рідного краю
Ідея – висловити захоплення казковою суттю осінньої пори.
Основна думка – філософія природи – бути схожою на людей, щоб ті звернули увагу на її неповторність і подібність із ними, закликати берегти її, милуватись нею.
Провідний мотив – природа чудова та неповторна.
Віршовий розмір – верлібр
Вірш не поділений на строфи, рядки різної довжини, окремі з них римуються: несе-есе, Родощ-дощ, і написані хореєм. Отже, вірш має вільну будову, наближену до верлібра
А. Мойсієнко як лірик, пропонує нам розмаїття вдало підібраних зорових (жовтень несе жолуді, вітер набиває листям кисет), слухових (креше), кольористичних (жовті жолуді, золоте есе, золотий кисет) образів, з яких зіткані пейзажні картини. Цей вірш – відбиток осіннього настрою поета.
Художні засоби “Жовтень жовті жолуді”
Епітети: жовті жолуді, золоте есе, золотий кисет, золоті пожежі, золотими клешнями, золоту Родоз, золотим пожежником. Епітет «золотий» автор використовує 7 разів, у сполученні з різними іменниками, створюючи неповторні поетичні образи. Епітет – золотий передає велич та барви природи восени.
Метафори та персоніфікації: походжає дощ, жовтень…на базар несе жолуді, пише осінь…есе, набиває вітер золотий кисет креше люльку, пожежі пасе, дощ-пожежник.
Алітерація: повторення звука [ж]; а також звуків [ш], [с], що створює атмосферу шуму, звуку листя, що восени шурхотить під ногами ( несе, осінь, есе, пише, креше).
“Жовтень жовті жолуді” вірш читати
Жовтень жовті жолуді
На базар несе,
Пише осінь охрою
Золоте есе.
Листопадом, бабиним літом
Набиває вітер
золотий кисет,
злотом люльку креше,
золоті пожежі
попасом пасе.
Сонце — обережне —
Золотими клешнями —
В золоту Родощ
Золотим пожежником
Походжає дощ.
“Жовтень жовті жолуді” характеристика
Справжня поезія здатна змінювати наше сприйняття світу. Вона дає можливість побачити те, чого ми просто не помічаємо через щоденні турботи. Саме завдяки поезії ми щоразу по-новому відкриваємо для себе казкову красу природи. Звичайний осінній пейзаж під пером майстра слова олюднюється й оживає, наповнюється в нашій уяві яскравими кольорами і звуками. Анатолій Мойсієнко зображує осінь у стані и найбільшої краси — вона викликає не сум, а захоплення. Присутність ліричного героя у творі «Жовтень жовті жолуді…»
виражена мінімально. Він постає як заворожений ігач, який читає «золоте есе» осені в загадковій книзі природи.
З неабиякою майстерністю автор використав прийом персоніфікації, наділивши явища природи людськими властивостями. В уяві читача послідовно зринають виразні зорові образи: жовтень нагадує дбайливого господаря, який несе на базар зібраний урожай; вітер набиває свій золотий кисет не тютюном, а листям і павутинками бабиного літа; дощ походжає, як завзятий пожежник… Загальну картину доповнює незвичний образ сонця: воно незграбне, немов рак, бо має золоті клешні-промені, і дуже обережне, бо осіннє.
У творі панують осінні кольори, золотий і жовтий. Не раз уживаний епітет «золотий» викликає в уяві привабливу картину не сумної і плаксивої, а саме красивої і величної осінньої природи.
Інтонаційної виразності цій поезії надають повтори приголосних і голосних звуків — алітерації й асонанси. Сполучаючись між собою, вони формують неповторний звукопис усього твору, який збагачує яскравий малюнок осінньої природи.
Додатково:
"Вертатись пізно" аналіз Ігор Павлюк
«З янголом на плечі» аналіз вірша
Анатолій Мойсієнко біографія та цікаві факти
Приєднуйтесть:
Оцініть статтю
Додати коментар
Ім'я *
Email *
Коментар
Анонім 21.01.2021 в 12:33
Ясно що нічого не ясно
Відповіcти
Юлія 21.01.2022 в 13:18
Дякую за до
Відповіcти
Вам також може сподобатися
«Стефа і її Чакалка» аналіз
“Тече вода з-під явора” аналіз (паспорт)
Антін Лотоцький «Ольга Перевізникова» аналіз (тема, план)
Твір на тему: «Моє улюблене заняття малювання»
Повне або часткове використання інформації тільки за наявності активного посилання на сайт
© 2022 Dovidka.biz.ua - Довідник цікавих фактів та корисних знань
Джерело: https://dovidka.biz.ua/45162-2
3. Іван Якович любив пити медовуху, вино. Смачно готував каву, збирав і любив їсти гриби й рибу, що сам ловив. Іван Франко понад усе любив збирати гриби. Їх варили, смажили, сушили на зиму. Донька пише: “Присмажені гриби з молодою картоплею були смачною й улюбленою стравою тата”.
4. Навчаючись у Дрогобицькій гімназії, Франко жив на квартирі в далекої родички Кошицької на околиці міста. Нерідко спав у трунах, які виготовлялися у її столярній майстерні (“У столярні”)
5. Восени 1875 року Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. Спочатку належав до москвофільського товариства. Москвофільство було дуже популярне серед галицької інтелігенції в другій половині ХІХ століття. Москвофілом був також один із засновників “Руської Трійці” Яків Головацький.
6. Як і більшість молодих людей того часу, Іван Франко захоплювався ідеями соціалізму. Читав твори Маркса, Енгельса, листувався з Михайлом Драгомановим. Однак наприкінці життя він зрозумів хибність ідеї Маркса, назвавши соціалістичну державу тюрмою.
7. Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви “українці” замість “русини” — так традиційно називали себе корінні галичани. В “Одвертому листі до галицької української молодежі” (1905) Франко писав: “Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…”
виховало чотирьох дітей – Андрія, Тараса, Петра, Анну.
10. Подружнє життя Франків не було щасливим. Матеріальні нестатки, хатні злидні, щоденні турботи, вороже ставлення до Ольги з боку найближчих співробітників мужа, зокрема Михайла Павлика, й частини суспільства, що ставилися до неї ще з більшою неприязню, ніж до самого Франка, як до схизматички — все це зломило жінку. Наслідком були сухоти, нервове перенапруження, а згодом і цілковитий психічний розлад. Одинока, покинута дітьми померла 17 липня 1941 року і похована на Личаківському цвинтарі, на полі № 4 неподалік від свого чоловіка.11. Франко відомий своїм інтересом до індійської культури, він вивчав літературу, філософські твори, тексти Вед на санскриті. Сам він говорив: “Жаль, що я не орієнталіст”. Серед перекладів Івана Франка – біблійна “Книга Буття”. Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою.
15. Франко на сьогодні єдиним українським поетом, який номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури.