Тарас Тарас Шевченко-це відомий поет,художник.Людина яку називають генієм. Поет був справжнім патріотом.Справжнім громадянином.Він любив свою країну,прагнув зробити її кращою.Після того як його несправедливо відправили на заслання,він неперестав любити свою Батьківщину.Під час перебувані в казематах він написав збірку вірші які назвав ,,В казематі".В збірку входили тринадцять віршів : ,,Ой одна,я одна", ,,За байраком байрак" , ,,Чого ти ходиш на могилу' , ,,Мені однаково чи буду" , ,,Не кидайте матері,казали" , всім відомий вірш ,,Садок вишневий коло хати" ,«Не спалося, а ніч, як море...» ,«Весеннє сонечко ховалось...», «В неволі тяжко, хоча й волі...»,«Рано-вранці новобранці...», «Чи ви ще зійдетеся знову?》,«Понад полем іде...» та «Ой три шляхи широкії...».Автор показує що навіть за тяжких умов непотрібно здаватись. Для мене Т.Г.Шевченко був і буде генієм, пам'ять і слава не вмре і не загине.
Тарас Шевченко жив саме так, щоб ми сьогодні сиділи і могли вільно в любу хвилину читати його твори, чи кого завгодно. Його душа ще почала марніти з дитинства, в дев'ять років померла мати, а в одинатцять батько, який залишив дитину на злу матчуху. В Тараса дитинство проходило у кріпатцві у пана Енгенгальрда. Він з ним вирушив у Петербург, бо того не було на кого лишити. Тарас дуже любив малювати, і панові спало на думку що потрібно його відати на навчання до майстра. Коли Шевченко проживав у Петербурзі він познайомився з відомими людьми, які стали його друзями і до у звільнені з кріпатцтва. Брюлов намалював портрет і продав на лотереї. Тараса викупили і разм з ним заснували у 1846р. братство. Але воно тривало недовго, його і друзів заарештували у кинули в казарму. Шевченко перебуваючи в ній не полишав свою любов до писання віршів, і заради них йом хотілося жити та продовжувати творити майбутнє. Теж саме можна сказати про Лесю Українку яка з дитинства відчувала що не придатна до життя. Цій легендарній жінці випала не проста доля. В неї відмовили ноги і вона себе засуджувала, що стала тягарем для ближніх. Попри її хворобу, Леся володіла вільно іноземними мовами, перекладала твори, та писала свої. В свої поезіях вона згадує свою не легку долю, але доволі замітно що вона попри все хотіла жити так, щоб її житти було не даремним. Її духовий стан був дуже міцним і витривалим ,так як у не кожного чоловіка.
Поет був справжнім патріотом.Справжнім громадянином.Він любив свою країну,прагнув зробити її кращою.Після того як його несправедливо відправили на заслання,він неперестав любити свою Батьківщину.Під час перебувані в казематах він написав збірку вірші які назвав ,,В казематі".В збірку входили тринадцять віршів : ,,Ой одна,я одна", ,,За байраком байрак" , ,,Чого ти ходиш на могилу' , ,,Мені однаково чи буду" , ,,Не кидайте матері,казали" , всім відомий вірш ,,Садок вишневий коло хати" ,«Не спалося, а ніч, як море...» ,«Весеннє сонечко ховалось...», «В неволі тяжко, хоча й волі...»,«Рано-вранці новобранці...», «Чи ви ще зійдетеся знову?》,«Понад полем іде...» та «Ой три шляхи широкії...».Автор показує що навіть за тяжких умов непотрібно здаватись.
Для мене Т.Г.Шевченко був і буде генієм, пам'ять і слава не вмре і не загине.