Будьласочка, терміново

Заповніть таблицю, порівнявши
образи Сергія та Митька за таким планом.
1. Сергій і Дмитро — звичайні шестикласники.
2. Риси характеру хлопців.
3. Здібності героїв.
4. Зовнішні риси.
5. Прагнення.

Сергій
Митько

Поєднати лінії та імена героїв з рисами їхнього характеру.
допитливі

МИТЬКО

СЕРГІЙКО
обманщики
необережні
задерикуваті
підозрілі
ліниві
веселі
дотепні
боягузливі
кмітливі

1. Яка тема твору?
2. Яка основна думка повісті?
3. Хто з героїв викликає у вас найбільшу симпатію? Чому?
4. Чи пробачили б ви Василю його витівку? Чому?
5. Що уславлює й що засуджує Ярослав Стельмах у творі?
6. Який епізод повісті вам найбільше сподобався?

​

А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...» 

Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному».

Думи — жанр української народної поетичної творчості. Виникнення думи відносять приблизно до середини 15 ст. Поява думи була пов'язана з розгортанням героїчної боротьби української народу проти татарсько-турецьких, а потім польсько-шляхетських загарбників. Думи відіграли значну роль у боротьбі українського народу за соціальне й національне визволення. Думи характеризуються відсутністю строф, дієслівним римуванням, імпровізаційністю, їм властиві стала композиція, розгорнутий сюжет, повільна епічна розповідь, постійні епітети тощо. Виконують думи переважно професійні народні співці — кобзарі чи бандуристи мелодійною декламацією-речитативом, під акомпанемент кобзи, бандури, рідше ліри. Корінням думи сягають періоду Київської Русі, її героїчного епосу. Думи тісно пов'язані з іншими жанрами українського фольклору — історичними піснями, голосіннями, казками тощо. Найдавніша згадка про виконання думи належить до 16 ст. Про думи повідомляє польський історик-хроніст С. Сарницький. Перший запис думи («Козак Голота») — відноситься до кінця 17 ст. Відомо понад 50 сюжетів думи у більш як 300 варіантах. До найдавніших належать думи про боротьбу українського народу проти татарсько-турецьких загарбників: «Козак Голота», «Самійло Кішка», «Маруся Богуславка», «Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі» та ін. У думах цього циклу народ створив образи колективного героя-борця, захисника рідної землі. До думи періоду визвольної війни 1648—54 належать «Хмельницький та Барабаш», «Перемога корсунська», «Білоцерківський мир і нове повстання проти польської шляхти», «Богдан Хмельницький і Василій Молдавський (Похід в Молдавію)» та ін. У них реалістично змальовано перемоги українського народу над польсько-шляхетськими військами, створено образи запорізьких козаків, оспівано мужність селянсько-козацьких військ, їхніх полководців — Б. Хмельницького, М. Кривоноса, І. Богуна, Д. Нечая та ін. У думах відображено соціальну нерівність, класове розшарування українського суспільства. Поширеними були думи про класову боротьбу («Козак нетяга Фесько Ганжа Андибер»), на соціально-побутові теми («Козацьке життя» та ін.). Серед виконавців думи — плеяда талановитих кобзарів: О. Вересай, М. Кравченко, А. Шут, П. Носач, Т. Пархоменко, П. Ткаченко, Ф. Кушнерик, І. Кучугура-Кучеренко, Є. Мовчан та багато ін. Інтенсивне записування й видання думи припадає на 19 ст. Українські думи вперше опублікував М. Цертелєв («Опыт собрания старинных малороссийских песней». СПБ, 1819). Визначне місце в записуванні, виданні й дослідженні думи посідають М. Максимович, М. Костомаров, І. Срезневський, П. Житецький, I. Франко, М. Лисенко. Ідеї, сюжети, образи, деякі поетичні особливості думи використано в творах К. Рилєєва, М. Гоголя, Т. Шевченка, М. Старицького, М. Рильського, П. Тичини, П. Панча.