буду благодарен
1. Яку квітку весною висадив на грядці хлопчик?
а) хризантему; б) нарцис; в) фіалку; г) гіацинт.
2. Біля села Вербівки протікала річка:
а) Прут; б)Дністер; в) Черемош; г) Вілія.
3. За уявленням головного героя, хмарки – це:
а) овечки; б)лебеді; в) худоба сонця; г) ніжні квіти.
4. Квітка, посаджена хлопчиком, перестала жити, бо її:
а) хтось зірвав; б) висохла на сонці; в) знищив град; г) не прийнялася.
5. Як мама боролася з хворобою сина?
а) народними ліками; б) викликала швидку до в) не лікувала; г) повела до знахарки.
6. Хлопчик одного разу сказав: «Я стану над...»:
а) горою; б) грозою; в) громом; г) натовпом.
7. Хто вийшов з бузинового куща?
а) Громовик; б) Водяник; в) Лісовик; г) Капуш.
8. Продовжіть фразу, сказану героєм твору: «Ми будемо з тобою шукати»:
а) правду; б) справедливість; в) корінь; г) зілля.
9. Коли, за словами діда, зорі достигають у небі?
а) у серпні; б) у вересні; в) у березні; г) у січні.
10. За словами героя твору, «земля – це...»:
Так, вона актуальна, тому що, саме завдяки своєму народному характеру твори Великого Кобзаря і сьогодні живуть серед нас. І сьогодні є напрочуд актуальними. Думається, знайдуться люди, які посміхнуться після цих слів. Яка, мовляв, актуальність, якщо минуло 150 років, якщо кріпацтво давно скасовано, якщо Україна вже більше десятиліття є вільною країною?! Але я твердо повторю: твори Тараса Шевченка є актуальними і сьогодні.
Згадаймо його славнозвісне: "Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, бо москалі — чужі люде, роблять лихо з вами". Не думайте, що поет постає тут "росіяноненависником", адже москаль для нього — не синонім росіянина, а солдат московської армії. І застерігає він тут тих дівчат, які довірливо віддаються першому коханню, ламаючи тим своє життя назавжди. Скажете, що жінка у XIX і XXI столітті має абсолютно різний статус, різні можливості, і ваша сучасниця може з гідністю вийти з ситуації, яка поставила б у глухий кут дівчину XIX століття? Не сперечаюся, однак трагедія обманутої жінки і сьогодні викликає співчуття, тому багатьом дівчатам варто прислухатися до застережень поета.
А вічна тема материнської любові? Невже хтось байдужно прочитає рядки про неї?
У нашім раї на землі
Нікого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим —
читаємо у вірші Т. Шевченка. Скільки стоятиме світ, стільки будуть поети славити красу матері, славити її віддану жертовну любов до дитини. І Марія, наймичка, "слєпая" завжди будуть викликати у людей пошану і співчуття.
А тепер звернемося до громадянських мотивів творчості поета.
Нема на світі України,
Немає кращого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати кращого добра,
Добра святого —
дорікає Шевченко своїм землякам. А наші сучасники також нерідко шукають "кращого добра" по закордонах, розпродаючи при цьому Україну по шматках. І до сьогодні не знають своїх коренів, і погоджуються з тим, що ми — "моголи або слов'яни" — байдуже, —?би був прибуток. І тому й досі повторюємо за поетом сповнені болю й гіркоти слова:
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
А поема "Кавказ", на жаль, ще довго не втратить своєї актуальності. Вона була написана у 1845 році, коли царська Росія вела на Кавказі загарбницьку війну. Минуло багато-багато десятиліть — і що ми бачимо?
А поки що течуть ріки,
Кривавії ріки!
Війна в Чечні болем відгукується в серцях не лише мільйонів росіян, а і всіх тих, хто співчуває людському горю, людським нещастям. І течуть, течуть криваві ріки в горах Кавказу...
Чи переконалися ви в тому, що твори Тараса Шевченка органічно вписуються у сучасне життя? Отож давайте частіше звертатися до "Кобзаря", шукаючи в ньому відповіді на болючі питання сучасності, адже недаремно закликав поет:
Учітесь, читайте
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь...
А що може бути найбільш "своїм".