..Почувся вистріл, Климко впав на землю... Куля не влучила в хлопця, а тільки зачепила його, але він все одно втратив свідомість - через шок та втому. Чоловік та жінка, які також потрапили під розстріли і тікали з місця події побачили хлопця ли та забрали з собою. Чоловіка звали Мартин, а жінку Оксана, Мартин працював місцевим лікарем та вже довгий час лікував поранених у маленькому воєнному госпіталі, а Оксана була вчителькою і на тей час не правцювала. Дітей у них не було і щоб якось згладити це гре, вони вирішили врятувати хлопчика. Мартин побачив, що за весь час хлопець втратив багато крові і почав його лікувати, але щоб не залишати його без нагляду, то вирішив залишити його вдома під наглядом жінки. Декілька днів лікар працював над Климком, боровся зі смерттю і нарешті хлопець прокинувся. Деякий час Климко поправлявся та нарешті видужав. Мартин часто брав його на роботу як маленького помічника, а Климкові це було в радість. За час проживання в цій сім'ї від дуже звик до добрих людей і хотів їм завжди допомагати. Згодом війна закінчилася, Климко поїхав до столиці, щоб навчатися на лікаря. Там познайомився з хорошою дівчиною, яка йому дуже сподобалася. Після закінчення університету, хлопець завів сім'ю та став працювати районним лікарем у тому місці де проживав Мартин. Прийшов йому на зміну. Згодом дружина Климка подарувала Мартинові та Оксані внуків і бабуся та дідусь проводили чудово час виховуючи їх. А про ті жахливі хвилини, коли здавалося, життя хлопця висіло на волосині - ніхто не згадує. То був ще один шанс на життя, а Климко його використав на всі сто.
На мою думку усі батьки дуже добрі! Кожна мама піклується про свою дитину,як кішка за кошенят. Я дякую батькам за те що,завдяки їм на світ з'явилась я! Своїх батьків я люблю за те що: Коли я прийду до мами з якоюсь проблемою вона завжди до підтримає і дасть гарну пораду,коли мені погано мама до взагалі за те що з мамою можна теревенити часами і не помічати як летить швидко час. Папу я люблю за те що коли мені знадобиться його до він до мені татусь завжди допомагав з працею і я йому за це дякую. Взагалі я дуже люблю своїх батьків,вони дуже добрі,чесні і просто хороші люди. Коли у мене в майбутньому будуть діти я хочу щоб вони мене цінували так,як я ціную своїх батьків зараз!
Куля не влучила в хлопця, а тільки зачепила його, але він все одно втратив свідомість - через шок та втому. Чоловік та жінка, які також потрапили під розстріли і тікали з місця події побачили хлопця ли та забрали з собою. Чоловіка звали Мартин, а жінку Оксана, Мартин працював місцевим лікарем та вже довгий час лікував поранених у маленькому воєнному госпіталі, а Оксана була вчителькою і на тей час не правцювала. Дітей у них не було і щоб якось згладити це гре, вони вирішили врятувати хлопчика. Мартин побачив, що за весь час хлопець втратив багато крові і почав його лікувати, але щоб не залишати його без нагляду, то вирішив залишити його вдома під наглядом жінки. Декілька днів лікар працював над Климком, боровся зі смерттю і нарешті хлопець прокинувся. Деякий час Климко поправлявся та нарешті видужав. Мартин часто брав його на роботу як маленького помічника, а Климкові це було в радість. За час проживання в цій сім'ї від дуже звик до добрих людей і хотів їм завжди допомагати. Згодом війна закінчилася, Климко поїхав до столиці, щоб навчатися на лікаря. Там познайомився з хорошою дівчиною, яка йому дуже сподобалася. Після закінчення університету, хлопець завів сім'ю та став працювати районним лікарем у тому місці де проживав Мартин. Прийшов йому на зміну. Згодом дружина Климка подарувала Мартинові та Оксані внуків і бабуся та дідусь проводили чудово час виховуючи їх. А про ті жахливі хвилини, коли здавалося, життя хлопця висіло на волосині - ніхто не згадує. То був ще один шанс на життя, а Климко його використав на всі сто.
Кожна мама піклується про свою дитину,як кішка за кошенят.
Я дякую батькам за те що,завдяки їм на світ з'явилась я!
Своїх батьків я люблю за те що:
Коли я прийду до мами з якоюсь проблемою вона завжди до підтримає і дасть гарну пораду,коли мені погано мама до взагалі за те що з мамою можна теревенити часами і не помічати як летить швидко час.
Папу я люблю за те що коли мені знадобиться його до він до мені татусь завжди допомагав з працею і я йому за це дякую.
Взагалі я дуже люблю своїх батьків,вони дуже добрі,чесні і просто хороші люди.
Коли у мене в майбутньому будуть діти я хочу щоб вони мене цінували так,як я ціную своїх батьків зараз!