Зображуючи цю «війну», прозаїк раз по раз прибігає до гумору ситуацій, в яких невідповідність, контраст форми і змісту, дій і обставин, просто-таки разючі. комічні ефекти також забезпечуються в повісті іронією і сарказмом. часто наповнені іронією репліки кайдашихи, особливо адресовані невісткам : «лаврин! постав своїй дружині під ноги стільчик, бачиш, не дістане руками і до половини діжі». їдка іронія звучить буквально в наступній репліці кайдашихи : «лаврин! витри дружині піт з лоба, а то ще в діжу копне», а далі звернення до сина звучить вже саркастично: «лаврин, утри лише ніс своїй дружині. он, бачиш, дядьки з носа ». рябіють сторінки повести і пониженою лексикою, особливо в порівняннях: кайдашиха стала смішною, як безрога корова; зацвіла сеном, як вівця реп'яхами; ходить так легко, ніби в ступі горох товче; у химки ока, як у сови, а як ходить, то ніби решетом горох гострить. комічний ефект автор досягає, використовуючи мовну нісенітницю баби палажки : «сарандара, марандара, аспіда згас, василіска попер! амінь біжить, амінь кричить, аминя наздоганяє»! . зверніть увагу, герої повести майже ніколи не сміються, сміється читач, але в тому-то і суть, що коли відлунає сміх, на дні душі залишається печаль. «сміх із сльозами» є однією з рис української літератури - це відмічав і сам і. нечуй-левицкий. сумно сміявся і українець н. гоголь. про «кайдашевой сім'ї» можна сказати так само: це повість, в якій крізь сміх пробиваються сльози…
Мелашка – одна з головних героїнь твору «кайдашева сім’я» і. нечуя-левицького, дочка незаможного селянина, дружина лавріна. зовнішність : невисока, струнка, гнучка, гарна, мала тонкі чорні брови, «щоки червоні, як червоні яблука», «повновида, з тонким носиком». характер: ласкава, добра, вразлива, може постояти за свою сім’ю, перебуває під впливом свекрухи, сором’язлива, покірна, дуже кохає лавріна, не забуває батьків. ставлення до інших: шанує батьків, свекруху і свекра, намагається уникати конфліктів з іншими, дуже кохає лавріна. ставлення інших до мелашки: спочатку свекруха ставилася до неї, як і до мотрі, але після того, як мелашка сховалася в києві, і її там знайшли, ставлення до неї змінилося. її почали цінувати, вона робила стільки ж роботи, скільки й маруся. лаврін завжди її кохав. ставлення автора до мелашки: він співчуває цій героїні, симпатизує цій спокійній, врівноваженій українській дівчині. я вважаю, що мелашка любляча і терпляча жінка, вона гарна господиня і є сім’ї. але їй все ж таки слід проявляти більше волі.
