І частина. Вікторина на краще знання героїв повісті.
1. «В її устах і душі насіння було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю, проте нічого так не любила, як землю».
2. «Обличчя... таке, наче вона молиться. Це тому, що вона дуже любить сад. Доглядає і уболіває над ним...»
3. «Сніг не сніг, а вчитися треба. Тепер головне - свіжа сорочка і чиста совість».
4. «Біля самого вориння стояла чорнява худенька дівчина років восьми, очі в неї карі, з краплинами роси, рум'янці темні, а губи відстовбурчувались рожевим потрісканим вузликом і чогось радіють собі...»
5. «Другого дня тато взяв мене, обстриженого, на купаного й зодягненого в нову сорочку і штанці, за руку і повів до школи...»
ІІ частина. Доповніть речення
1. Михайликові дуже хотілося піти в лісову далечінь і подивитися з берега на лебедів,але ….
2.Найбільше Михайлик полюбляв з мамою:
3.Який художній засіб використав М. Стельмах,висловлюючись:
«На човнику й веслі від нас від'їхав травень»?
4. Найбільше бабуся Михайлика полюбляла доглядати…
5. Дід Дем'ян розповідав, що лебеді на крилах приносять….
6. Михайлик з бабусею ходив до….
7. Твір «Гуси-лебеді летять...» М.Стельмах присвятив…
8.Звідки Михайлик знав,що за плугом навіть сам Бог ходив? З…
9.Своєю слабкістю головний герой вважав ….
10.Найбільше Панас Дем'янович цінував у людях….
Цікаві факти із життя Тараса Шевченка є і в біографії, а цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка також є пізнавальними, оскільки їх не зустрінеш в біографії, про них в школі не розповідають.
Цікаві факти про Тараса Шевченка
Дата народження — Ср 09 Березня 1814 р.
Знак зодіаку — РИБИ
Дата смерті — Нд 10 Березня 1861 р.
На момент смерті було — 47 р.
Пишучи поему «Катерина», Т. Шевченко питав у І. Сошенка:
— А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде?
— Та одчепись ти, кажу, зі своїми віршами! — гримає на нього Сошенко. — Чом ти діла не робиш?
Під «ділом» Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Шевченка прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався:
— А хто ж його знав, що з нього зробиться такий великий поет? — і доповнював: — А все-таки я стою на своєму: що, якби він покинув вірші, був би ще більшим живописцем, ніж поетом.
Якось Шевченко, ще в перший побит свій на Україні, навідав поміщика Скоропадського. Поміщик вихвалявся перед поетом, як добре живуть у нього кріпаки. Діло було перед обідом.
— Я їм, — каже, — те, я їм і друге. Живуть вони в мене, як у Бога за пазухою.
Тут один з лакеїв зробив якусь шкоду. Поміщик стрибнув з-за столу і побіг у лакейську. Прибіг і лясь-лясь лакея по лиці, а дверей і не зачинив за собою. Шевченко скипів, схопився з місця, взявся за стола і так його тріпонув, що все з нього посипалося додолу. Прибіг господар. Поет зиркнув на нього, роздер шапку і кинув половину Скоропадському.
— Хороший пан, нічого сказати. Добре людей шануєш! — та з тим і пішов.
Відтоді він у Скоропадського не бував.
НОВИЙ ЖУПАН
Шевченко, перебуваючи в 1845-1846 роках у Переяславі, жив, як відомо, у свого приятеля М. Козачковського. Він часто бував задуманий, недбалий до себе, часом нікого не помічав довкола. Нового одягу шити не любив, ходив у старому.
Довідавшись, коли Шевченко мав отримати гроші від Київської Археографічної комісії, де служив, Козачковський за тиждень до того покликав кравця і, поки поет спав, дав йому зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Шевченка це дуже здивувало.
— Як? Який жупан?
— Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, й мірку знімав із вас.
— Що за біс? Нічого не згадаю! І торгувався?
— Аякже.
Шевченко віддав гроші і заспокоївся.
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.
Але попри все він мріяв жити в Україні. У вільній та незалежній. Ніколи Шевченко не прогинався перед царською Росією, не ставав на бік ворога, не зраджував Батьківщину, бо це – непрощенний гріх. Він залишився українцем, хай і жив, здебільшого, на чужині. Пам'ятай, хто ти, повсюди. Будь, як Шевченко!