ответ:Мене охоплює гнів, коли мох друзі не звертають на мене увагу та йдуть гуляти з іншими. Глибоко в душі,я розумію,що це не є чимось поганим, і вони мене всеодно люблять. Я не можу їм цього заборонити,адже у них є й інші друзі.Можливо, це не дуже хороша риса, але я така людина. Я намагаюсь це побороти,та покищо марно.
Люди, такі створіння,які заздрять, лицемірять, ведуть себе єгоїстично , це не є чимось незвичайним. Але, чим більше ми будемо поглинати ці відчуття, тим більше ми будемо ставати пустили, гнилиця, у середині, наше "я" буде псувати.
Тому я закликаю усіх до світлих почуттів, які не будуть спонукати нас до деградації!
Через увесь твір проходить одна наскрізна деталь — „татова сосна”, що є і конкретною (Михайло дійсно посадив на піску перед хатою сосну і згадує про неї в листі), і символічною: вона є пам'яттю про Михайла для тих, хто його любив — для сина, дружини, люблячої жінки; для односельців вона є спогадом про безневинно загублене життя; для самого Михайла — символом рідного дому („Сю ніч снилась мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може й вища. Сосна — а за нею річки синє крило...”).
ответ:Мене охоплює гнів, коли мох друзі не звертають на мене увагу та йдуть гуляти з іншими. Глибоко в душі,я розумію,що це не є чимось поганим, і вони мене всеодно люблять. Я не можу їм цього заборонити,адже у них є й інші друзі.Можливо, це не дуже хороша риса, але я така людина. Я намагаюсь це побороти,та покищо марно.
Люди, такі створіння,які заздрять, лицемірять, ведуть себе єгоїстично , це не є чимось незвичайним. Але, чим більше ми будемо поглинати ці відчуття, тим більше ми будемо ставати пустили, гнилиця, у середині, наше "я" буде псувати.
Тому я закликаю усіх до світлих почуттів, які не будуть спонукати нас до деградації!
Объяснение:Я старалась, могут быть ошибки
Так, можна вважати
Объяснение:
Через увесь твір проходить одна наскрізна деталь — „татова сосна”, що є і конкретною (Михайло дійсно посадив на піску перед хатою сосну і згадує про неї в листі), і символічною: вона є пам'яттю про Михайла для тих, хто його любив — для сина, дружини, люблячої жінки; для односельців вона є спогадом про безневинно загублене життя; для самого Михайла — символом рідного дому („Сю ніч снилась мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може й вища. Сосна — а за нею річки синє крило...”).