Я вважаю що зараз школа не зовсім тобто не повністю розвину та як би нам хотілося.Кожен хоче щоб у кожного в школі був свій ноутбук чи комп'ютер для навчання.Але зрозумійте що для цього нових технологій не потрібно.Ми живемо у "майбутньому"але освіту нам не має дати комп'ютер чи телефон.Майбутні школи мають бути розвинені з підручниками,а може із електронними книгами.Зараз на світі є багато чого нового ,але ж прадавні люди не мали таких здібностей ,але йшли далі.Яка зараз проблема скачати реферат в Інтернеті ,а тоді що хочеш те й роби.
,Тому школи мають бути не тільки розвинутими різнии смартфонами чи там планшетами вони треба щоб зберігали свою істину свій сенс.
тарас шевченко — людина, яка зробила для українського народу більше, ніж будь-які політики, що мали силу та можливість покращити життя людей. літературна спадщина поета надихала весь український люд до рішучих дій, щоб здобути свободу. глибокі філософські роздуми кобзаря нам, людям xxi століття, не лише зрозуміти дійсність у часи кріпацтва, але й прислухатись до його заповітів, які були, є та будуть актуальними завжди.
без чого не може існувати людина? звичайно, без батьківщини! для кожної людини, для кожного народу його рідний край є місцем, яке необхідно шанувати й любити. тарас григорович навчав нас: «свою україну любі за неї господа моліть». ми, кримчани, народились у казковому місці, яке любимо за дитячі спогади, за теплий хліб, за безкрайні степи, за величні гори. де б ми не були, по яких життєвих стежках не довелось би пройти, україна буде місцем, де нас завжди любитимуть і чекатимуть.
кожен з нас знає, що в сиву давнину не було поділу між українцями, росіянами, білорусами, був єдиний народ — слов’яни. народ, перед яким тремтів ворог, народ, якого об’єднувала віра. але в результаті політичних подій дружнє побратимство зникло й розділилося на різні держави.
подай же руку козакові
і серце чистеє подай.
і знову іменем христовим
ми оновим наш тихий рай, —
закликає тарас шевченко засланців у вірші «полякам» (1847 рік). ми повинні пам’ятати, що ми — брати однієї крові, і мусимо одне одному в скрутну хвилину, поважати традиції, яких дотримувались наші пращури, бо ніщо так не зближує людей, як спільні думки та віра.
Я вважаю що зараз школа не зовсім тобто не повністю розвину та як би нам хотілося.Кожен хоче щоб у кожного в школі був свій ноутбук чи комп'ютер для навчання.Але зрозумійте що для цього нових технологій не потрібно.Ми живемо у "майбутньому"але освіту нам не має дати комп'ютер чи телефон.Майбутні школи мають бути розвинені з підручниками,а може із електронними книгами.Зараз на світі є багато чого нового ,але ж прадавні люди не мали таких здібностей ,але йшли далі.Яка зараз проблема скачати реферат в Інтернеті ,а тоді що хочеш те й роби.
,Тому школи мають бути не тільки розвинутими різнии смартфонами чи там планшетами вони треба щоб зберігали свою істину свій сенс.
тарас шевченко — людина, яка зробила для українського народу більше, ніж будь-які політики, що мали силу та можливість покращити життя людей. літературна спадщина поета надихала весь український люд до рішучих дій, щоб здобути свободу. глибокі філософські роздуми кобзаря нам, людям xxi століття, не лише зрозуміти дійсність у часи кріпацтва, але й прислухатись до його заповітів, які були, є та будуть актуальними завжди.
без чого не може існувати людина? звичайно, без батьківщини! для кожної людини, для кожного народу його рідний край є місцем, яке необхідно шанувати й любити. тарас григорович навчав нас: «свою україну любі за неї господа моліть». ми, кримчани, народились у казковому місці, яке любимо за дитячі спогади, за теплий хліб, за безкрайні степи, за величні гори. де б ми не були, по яких життєвих стежках не довелось би пройти, україна буде місцем, де нас завжди любитимуть і чекатимуть.
кожен з нас знає, що в сиву давнину не було поділу між українцями, росіянами, білорусами, був єдиний народ — слов’яни. народ, перед яким тремтів ворог, народ, якого об’єднувала віра. але в результаті політичних подій дружнє побратимство зникло й розділилося на різні держави.
подай же руку козакові
і серце чистеє подай.
і знову іменем христовим
ми оновим наш тихий рай, —
закликає тарас шевченко засланців у вірші «полякам» (1847 рік). ми повинні пам’ятати, що ми — брати однієї крові, і мусимо одне одному в скрутну хвилину, поважати традиції, яких дотримувались наші пращури, бо ніщо так не зближує людей, як спільні думки та віра.